Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» Кодекс України про адміністративні правопорушення був доповнений главою 30-а, яка встановлює новий вид адміні-стративного стягнення у вигляді громадських робіт. Виконання цього виду стягнення покладається на кримінально-виконавчу інспекцію. КВІ роз’яснює порушникам порядок та умови відбування громадських робіт, здійснює контрольні перевірки за місцем відбування адміністративного стягнення, перевіряє порушників, які ухиляються від відбування громадських робіт, за місцем їх проживання.
Громадські роботи як вид адміністративного стягнення полягають у виконанні особою у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування, строком від 30 до 60 годин. Порушники відбувають громадські роботи на таких об’єктах, як КП «Прилукижитлобуд», КП»Комунальні послуги», сільські та селищні ради, школи. Вони виконують такі види робіт: прибирання вулиць, ремонтування інвентарю, збирання сміття і т.д. За ухилення від відбування адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт невідбутий строк може бути замінено судом адміністративним арештом з розрахунку один день арешту за п’ять годин громадських робіт, але не більше як на п’ятнадцять діб.
Незважаючи на те, що покарання у вигляді громадських робіт встановлено недавно, вже на обліку КВІ м. Прилуки та КВІ Прилуцького району перебуває 55 осіб, притягнутих до адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт. Здебільшого це особи, які керували транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння.

Водії, будьте уважними, не порушуйте правил дорожнього руху!

Якось серед мотлоху на узбіччі дороги прилучанин побачив занедбану потьмянілу ікону. Не вагаючись ні хвилини, чоловік підняв її, привіз додому та подарував доньці. Треба сказати, що стан ікони був дійсно дуже тяжким: лик Спасителя ледь-ледь проглядався, по краях залишилися кілька отворів від цвяхів. Та й у такому стані ікону поставили до шафи, бо, певно, вірили в її чудодійну силу.



Так пройшло два роки, а потім дівчина - учениця гімназії №5 Анастасія Гапон (до слова, переможниця та учасниця багатьох міських і обласних конкурсів малюнка) - вирішила відреставрувати ікону. Точніше, за її зізнанням, Настя відразу зрозуміла, що для реставрації ні її знань, ні майстерності не вистачить, тож поверх зображення намалювала свого Христа - яким його бачила і уявляла. Цей малюнок школярки на колишній іконі було представлено широкому загалу у Центральній міській бібліотеці ім. Л. Забашти, і він викликав чималу дискусію. Свій погляд на вчинок дівчини та її роботу висловили як пересічні прилучани, так і ті, чия діяльність безпосередньо пов’язана з художнім мистецтвом, психологією та богослужінням. «В усякому разі, прагнення Анастасії до духовності не може не радувати», - підсумував розмову священик УПЦ, настоятель собору Різдва Пресвятої Богородиці отець Віталій Юрочко. На заході, що проходив у дні Великого посту, всі присутні також мали нагоду ознайомитися з історією іконопису та його основними канонами.

27 березня – Міжнародний день театру. Це - не просто професійне свято майстрів сцени, це - свято мільйонів глядачів. Ще Іван Франко свого часу відзначав, що створення театру є одним з найвищих виявів національної культури кожного народу.

Прилуцька земля багата на талановитих театральних діячів, прикладом для наслідування яким є наш земляк-актор, народний артист України Микола Яковченко. Народний самодіяльний театр «Рампа», режисером якого багато років є Анатолій Кизим, красномовне цьому підтвердження. Нещодавно юні актори були гостями «Книжкової світлиці» Прилуцької центральної районної бібліотеки.
Як відомо, зустріч з театралами – це завжди свято, бо їх виступи приносять задоволення, позитивні емоції, радість і заряд бадьорості. Творчий колектив «Рампи» уривками з вистав і інсценізаціями успішно довів цю істину. Усмішки нашого земляка О. Климіші та класика української літератури С.Руданського виконали молоді студійці Лілія Середа та Артем Александров. Чудово вписався в хід свята уривок з трагедії М. Кропивницького «Глитай, або ж Павук», а також інсценізація твору «Ніч перед Різдвом» М. Гоголя, яку майстерно виконали Катерина Карцева та Дмитро Пономаренко. Особливо сподобалася присутнім інтермедія В. Шухліна «Інтерв’ю» у виконанні Анатолія Кизима і Оксани Швець, яка зірвала шквал овацій. На прохання дорослих, студентів, дітей Анатолій Кизим закінчив свій виступ «Ярмаркою», яка вже стала його візитною карткою.
Колектив районної бібліотеки й усі присутні вдячні «Рампі» за подароване свято. Нам надзвичайно приємно, що режисер театру і більшість його учасників є користувачами нашої бібліотеки.

28-29 березня у Прилуках проходив перший тур Всеукраїнського відкритого конкурсу акторської майстерності ім. М. Яковченка. Започаткований у 2008 році за ініціативи Товариства «Чернігівське земляцтво» у м. Києві та за особистої підтримки Почесного громадянина міста Прилуки Юрія Коптєва, він відбувається під патронатом Міністерства культури і туризму України, Прилуцької міської ради, Національного університету театру, кіно і телебачення ім.
І. Карпенка-Карого, Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, Національної спілки театральних діячів України та Національної спілки кінематографістів України. У цьому році конкурс набув нового статусу - із регіонального він перетворився на Всеукраїнський - й випробувати свої акторські здібності до міста над Удаєм приїхали представники 17 областей України, міст Києва, Сімферополя та Чернігова. Заключний етап фіналу відбудеться 27 квітня у Києві.



Не випадково, що творчі акторські змагання проходять саме у Прилуках. Бо саме прилуцька земля подарувала світові корифея української сцени, відомого сміхотворця Миколу Яковченка. Саме в нашому місті, на аматорській сцені, майбутній видатний актор усвідомив своє життєве призначення. Нині Прилуки шанують пам’ять про актора – за ініціативи керівника ТОВ «Дім Миколи» Ігоря Павлюченка та фінансової підтримки Юрія Коптєва рік тому на Театральній площі встановлено пам’ятник Миколі Яковченку. Всі добрі починання, пов’язані з іменем видатного актора, підтримує Ірина Матяш, доктор історичних наук, директор українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства, яка і стала керівником проекту. Конкурс відрізняється від інших тим, що участь у ньому беруть виключно не професійні актори, а учасники художньої самодіяльності із сіл та невеликих міст України.
- Це перше серйозне випробування для обдарованої молоді, яка прагне присвятити своє життя театру, присвятити щиро й самовіддано, - наголосив Юрій Коптєв, звертаючись до учасників конкурсу і гостей міста. - А ми, його засновники, хочемо підтримати юні таланти у цьому бажанні, допомогти повірити у себе. Я впевнений, що кожна особистість унікальна і неповторна. Нехай най-кращими будуть усі. Майбутнє - за молодими!
Вирішувало долю конкурсантів і оцінювало їх акторську майстерність високопредставницьке журі на чолі з віце-президентом Академії мистецтв України, завідувачем кафедри театрознавства Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, заслуженим діячем науки України, лауреатом Державної премії в галузі науки і техніки, доктором мистецтвознавства, професором та академіком Ігорем Безгіним; актор Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка, народний артист України, лауреат Державної премії України ім. О. Довженка Богдан Бенюк; головний редактор журналу «Кіно. Театр», член Національної спілки кінематографістів України, заслужений працівник культури України, лауреат премії в галузі літературно-мистецької критики ім. О. Білецького Лариса Брюховецька; кінорежисер, доцент Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, член Національної спілки кінематографістів України, заслужений діяч мистецтв України Василь Вітер; режисер Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка Петро Ільченко; проректор Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор Петро Кравчук; поет, драматург, сценарист, народний артист України Юрій Рибчинський; актор Київського театру «Золоті ворота», член Товариства «Чернігівське земляцтво» в м. Києві, заслужений артист України Борис Харитонов; народна артистка України, заступник голови Спілки театральних діячів України Раїса Недашківська.



Протягом двох днів юні театрали демонстрували свій акторський хист, доводячи журі та глядачам, що на самодіяльній сцені можуть працювати справжні професіонали, здатні створити на ній живий творчий простір. Нелегко було журі визначити кращих із кращих, бо кожен учасник по-своєму талановитий, має неабияке бажання досягти задуманого. Прослухавши усі виступи, суддівська колегія відібрала дванадцять фіналістів, які виборюватимуть звання переможця у фінальному етапі конкурсу у Києві: Катерину Біляєву (м. Харцизьк), Євгенія Дея (м. Хмельницький), Сергія Демкова (м. Обухів), Олександра Іванова (смт. Варва), Вікторію Нестеренко (с. Попівка), Олесю Онопрієнко (м. Сімферополь), Анастасію Пустовійт (Київська обл.), Тараса Ровенка (Івано-Франківська обл.), Віктора Тарараку (Харківська обл.), Остапа Халавка (Львівська обл.). Приємно, що серед фіналістів і два учасника з Прилук - Валерія Котеленець та Владислав Оніщенко.
- Ми відкрили не просто нові імена, - зауважив голова журі Ігор Безгін. - Цього було б занадто мало. Ми відкрили те, що Україна не вмерла, бо існує у нас художня самодіяльність, є Будинки і Палаци культури, є прості сільські клуби і театральні гуртки. А найголовніше - є гарні талановиті діти та їхні керівники, на яких і тримається наша культура.
Нагородження переможців другого Всеукраїнського відкритого конкурсу акторської майстерності відбудеться у Прилуках у травні, під час святкування Миколиних днів.

У суботу, 28 березня, багатодітна родина прилучан Галутіних відзначила новосілля у будинку, подарованому благодійниками - депутатом Чернігівської обласної ради Анатолієм Мирошниченком та Почесним громадянином Прилук Юрієм Коптєвим. Цій урочистій події передували довгі роки поневірянь багатодітної сім’ї, де нині виховується вісім неповнолітніх дітей. Житлову проблему Галутіних місцева влада добре знала, але можливості виділити будинок чи квартиру не було. Здавалося б, справа безна-дійна і кінця-краю їй не видно. Напевно, так би й було, якби для прилуцької родини по-іншому склалися обставини. Та якось на одній із сесій Прилуцької міської ради глава сім’ї Сергій Галутін звернувся до депутатів з наболілим питанням, повідавши про житлову проблему своєї родини. Присутній у сесійній залі депутат облради Анатолій Мирошниченко відразу ж запропонував Юрію Коптєву спільно купити Галутіним дім. Юрій Вікторович пропозицію підтримав, і справа зрушилася з місця. Пройшло зовсім небагато часу, й багатодітна родина отримала ключі від просторого чотирикімнатного будинку, який, до речі, обрала сама. На новосілля прийшли не тільки представники влади, а й сусіди та знайомі, тож святкували всією вулицею. Гучно лунали пісні, линули слова побажань щастя та злагоди в новій оселі. Заступник міського голови Лілія Нікітченко зазначила: «Сьогодні у Прилуках радісна подія. Багатодітна родина Галутіних довго чекала на цей приємний і несподіваний подарунок, який зробили два наших меценати - Анатолій Мирошниченко та Юрій Коптєв. Вони разом придбали це обійстя: адже саме про ці будинок і подвір’я мріяли Галутіни. Вони жили неподалік, діти добре знають цей мікрорайон, звідси їм близько до школи. У будинку є всі зручності, велике гарне подвір’я, городня ділянка. Меценати врахували думку господарів, зробили так, як вони того хотіли. Ремонт оселі теж здійснений за сприяння меценатів. А прибирали подвір’я гуртом - як кажуть, всією толокою. Доклали своїх рук і господарі, й діти, і прилуцька молодь, члени нещодавно створеної Молодіжної Ради міста - це була її перша акція. Результати роботи сьогодні бачать усі: двір чистий, гарний, просторий. Тож нехай ця урочиста подія запам’ятається прилучанам надовго. Адже у нашому місті ще не одна сім’я чекає на нове житло, але держава не може забезпечити потреб своїх громадян. Та, на щастя, у Прилуках знаходяться люди, які можуть і хочуть допомогти. Низький їм уклін, велика шана! Дай Боже, щоб у їхньому житті було все гаразд».
Господар нового помешкання Сергій Галутін не приховував своєї радості: «Цього дня ми чекали дуже довго. Куди тільки не зверталися - ніхто не міг допомогти. Час зараз важкий, в місті майже нічого не будується. Тому те, що знайшлися такі благодійники як Анатолій Мирошниченко та Юрій Коптєв - це справжнє щастя для нашої сім’ї. Ми відчули, що про нас піклуються, що ми не залишаємося наодинці зі своїми проблемами. Тепер ми - повно-правні власники свого житла, можемо спокійно планувати майбутнє».
Новосілля на вулиці Авіації, 21 перетворилося на велике родинне свято. З-поміж інших подарунків виділялися традиційні українські: фольклорний ансамбль «Горлиця» презентував господарям миску жита (щоб в новому домі було добре жити) та цілющої води (щоб хата не знала біди). Анатолій Мирошниченко та Юрій Коптєв урочисто передали Сергію Галутіну ключі та технічний паспорт від нової оселі.
- Анатолію Костянтиновичу, яке місце у вашій депутатській діяльності посідає благодійність? - звернулася я до депутата обласної ради Анатолія Мирошниченка.
- Я б не пов’язував благодійність виключно з депутатською діяльністю, оскільки багато для кого депутатство і благодійність - різні речі. Благодійність для мене - життєве кредо. Коли на сесії міської ради я дізнався про житлові проблеми прилуцької родини, роздумувати не став: одразу ж запропонував допомогу. Звернувся до Юрія Коптєва, й ми разом придбали це обійстя. Вважаю, це нормальний вчинок, бо в наш складний час духовної та економічної кризи в першу чергу треба дбати про дітей, про майбутнє. Адже діти - це і є майбутнє.
«Нехай у цьому будинку для багатодітної сім’ї настане стабільне щасливе життя, - продовжує тему Почесний громадянин Прилук Юрій Коптєв. - Ми змогли допомогти батькам та їхнім дітям - і це приємно. Я із задоволенням підтримав ініціативу Анатолія Мирошниченка зробити Галутіним такий подарунок. Тож нехай їм щастить, нехай ростуть діти, і дім повниться добробутом».
За давнім звичаєм, в нову оселю першим впустили котика. А за хвилину в просторому будинку стало надзвичайно людно: господарі й гості оглядали та радісно обговорювали помешкання.
- Мамо, коли ми тут житимемо? - тихенько запитала Віру Галутіну маленька донечка.
- Ми вже тут живемо, - посміхнулася до неї Віра Андріївна. - Це наш дім.