Такс, ось моя розповідь та фото на конкурс (можливо, ви вже читали це і бачили, але то було не на конкурс)
Хочу розказати про свою захоплюючу мандрівку Європою.
Поїздка закордон, а саме до країн Європи зовсім не входила в мої плани. На жовтень намічалася відпустка у Єгипті, куди я давно вже мріяла поїхати. Але одного чудового дня колега по бувшій роботі запропонувала мені поїхати разом з ними в тур під назвою „Всі дороги ведуть до Риму”. Зв’язавшись з турагенством та отримавши програму цього туру, я забула про жовтень та Єгипет.
Кожного дня дивилася я на біленький аркуш з програмою туру, і з кожним днем впевнювалася все більше і більше, що кращого подарунку на мій день народження не буде. Словацька Братислава, Австрія, Віденська опера, Пізанська вежа, канали та гондоли Венеції, Рим та Ватикан кликали мене у подорож.
І от, відсвяткуваши свій день народження, вирушила в чудову мандрівку європейськими столицями.
Калейдоскоп з нових країн, міст, замків, палаців, пам’ятників, яскравих вражень –це щось неймовірне
Розказувати можна годинами, переглядати фото –днями
Але зупинюся на найбільш яскравих моментах:
Автобусний тур або Як я спала на підлозі
Подорожували ми автобусом.. Було 2 нічних переїзди з Австрії до Італії і назад..Хоча сидіння і відкидаються, але ноги все одно внизу.. і гудуть.. Сижу собі і думаю.. і чого оце я мучуся.. А одна з нашої групи лягла на проході і так їй класно. Думаю, чим я гірша? Взяла і собі вляглася.. І ви знаєте - не пошкодувала. Добре що ніхто не ходив вночі по автобусу..
Міф про італійську піццу
Один друг говорив мені - ти ж сфоткай пізанськку башню і спробуй справжню італійську піццу. З башнею все було просто. Побачила, сфоткала. А от піцца. Доводилося пробувати в різних італійських містах, але вона мене абсолютно не вразила. Чи то я звикла до піцци нашого українського приготування, чи просто ми перебільшуємо смакові якості італійської піцци створючи про неї міф
Прилучани у Віденській опері, або Підла китаянка
Бувши в Австрії і не завітавши до Віденської опери - це було б кощунственно. Тож, придбавиши квитки за 2 євро (стоячі) ми пішли насолоджуватися оперою „Фігаро”. Це треба було бачити. Дами у вечірніх сукнях і чоловіки у костюмах.. і наша група у джинсаах та спортивних костюмах.. Весело. Але це півбіди. Нас спокійно туди пропустили. Ось тут все і почалося. Місця виявилися не дуже зручними, тож деякі наші почали ходити і шукати собі кращі. Але це не в нашому Міському Будинку Культури, що де захотів там і сів чи став чи впав... Там все строго. Навіть в проходах не можна стояти.
Ну я собі знайшла зручне місце, сидяче (вон було тоді за щастя -після цілого дня екскурсій сісти в опері просто було неймовірною насолодою). Тож сижу собі, дивлюся, читаю зміст опери на невеличкому моніторчику.. І тут моя натура фотографа прокинулася.. Захотілося засняти трошки відео. Дістала фотік, засняла пару хвилин відео і заховала. І тут китаянка, що сиділа поруч зі мною та ще парою чоловік з нашої групи, підзиває працівницю опери і каже її, що я знімала на відео (а там це заборонено). Ну мене і депортували з зали... Називається, хорошого потрошку
Так що ото такі іноземці.. Все у них чітко за правилами
Колізей, або Як я відстала від групи
Прийшли до Колізея.. Гід каже - у вас є півгодини щоб зайти всередину.. Ну я ж пішла.. А як же бути біля нього і не піти? Про півгодин я одразу забула, як тільки зайшла всередину. Хожу собі фотографую, прошу інших мене сфотографувати. Нарешті надумалася виходити. Поки знайшла вихід, пройшло хвилин 10.
Вихожу, дивлюся - наших нікого немає, походила навкруги -жодного знайомого обличчя. Думаю, всьо.. приїхали.. відстала від групи.. Почала писати в Прилуки смс щоб вислали мені телефон колеги, з якою я їздила в Італію (щоб взяти її телефон раніше, я не здогадалася) Але не встигла я набрати їй смс, як бачу, за мною вже топають -наш словацький гід та наша керівник групи.
Як виявилося потім, вони відійшли від Колізею і пішли в метро. І тільки там виявили, що мене немає..Тож вся група залишилася чекати в метро, а за мною відправили двох гідів
Це ще добре, що я вийшла більш-менш вчасно, а якби ще там затрималася.. довелося б ночувати в Колізеї
Ось така подорож до Європи –цікава, весела та захоплююча. Вражень на цілий рік... до наступних пригод.
фото з мого відпочинку