14 березня 2012 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 4850 | Коментарів: 1
Напевно, сьогодні тільки лінивий не говорить про стан корумпованості судової системи. Нікого не дивують поодинокі репортажі про продажних суддів-хабарників. До цього звикло суспільство, і в цьому полягає головна наша трагедія.

Але більше вражає, що повідомлення про чергового «колядника» у мантії ніяким чином не бентежить тих, із кого цю мантію ще не стягли. Біблійна заповідь «не вкради» вичитується як «не попадись». Така собі сучасна адаптація теологічних постулатів.

Правоохоронні-силові відомства проявляють себе в даному процесі як три східні мавпочки. Усі добре пам’ятають скульптурну композицію із трьох приматів, один із яких закрив лапками очі, другий – вуха, а третій – рот. Нічого не бачу, нічого не чую і нічого не скажу. Прокуратура, СБУ та міліція. Кого і на яке місце поставити – не має значення, суть від цього не змінюється. Але якщо дана ілюстрація буддизму символізує ідею не діяння зла, то в нашому контексті все відбувається навпаки. Бездіяльність створила комфортні умови для інтенсивного розкладання системи. До речі, знавці буддизму говорять, що іноді до трьох мавп додається ще й четверта – Сидзару, яка символізує триєдність попередніх і вказує знову ж таки на утримання від злодіянь. Зображується четверта тваринка з лапкою, яка прикриває волохате тільце в районі черева або проміжності. Кого уособлює в сучасних українських реаліях цей примат, вирішувати кожному окремо – може, це Гарант, а може, якийсь інший суб’єкт владних повноважень.

Повертаючись до продажних суддів. Один мій колега розповів цікаву історію. Забігаючи наперед, скажу: він не здивував мене розповіддю про те, що якийсь суддя бере хабарі. Збита тема, погодьтесь. Мене вразив спосіб набивання кишені перевертня в мантії.

Було це так. (Відступ: усе, сказане нижче, прошу відносити до літературного жанру "фейлетон"). Події відбувалися в місті, дуже схожому на Прилуки. В адвокатську контору завітало стурбоване молоде подружжя, яке вийшло на перерву із судового засідання. Приводом відвідин храму міськрайонного правосуддя стало те, що глава сім’ї у стані алкогольного сп’яніння потрапив на очі ДАІшникам, легковажно керуючи своїм скутером. У протоколі бідолаха зазначив, як це завжди відбувається, буцімто він вжив лише одну пляшку пива. І от справа потрапила в суд. Горе-водій, розуміючи, що навіть за такого дрібного, на його переконання, порушення йому світить позбавлення водійських прав або чималенький штраф, пішов зі своєю жіночкою на покаяння до судді. «Його честь», усвідомлюючи безпорадний стан адмінпорушника, вирішив підігріти своє внутрішнє переконання грошовими знаками сімейного бюджету пияка-невдахи.

І тут настає найцікавіше. Суддя розмалював перспективи можливого рішення і, згустивши фарби, повідомив, що він може винести найбільш суворий вердикт – позбавлення прав керування транспортними засобами на декілька років, а може ухвалити рішення про притягнення до громадських робіт. Але останнє можливе за умови, якщо порушник піде за вказаною адресою, сплатить певні кошти в якості юридичних послуг і принесе звідти відповідний бухгалтерський документ, який посвідчує факт здійснення трансакції.

Стурбовані молодята вийшли з суду і почали шукати вказану адресу. Їхня біда полягала в тому, що вони абсолютно не орієнтувалися в місті й не змогли знайти відповідний пункт, де можна здійснити оплату та отримати квитанцію. Бродячи містом у пошуках, подружжя випадково зайшло до мого колеги-адвоката з питанням (увага!): «Де нам можна зробити оплату допомоги судді?». Мій друг «завис», однак після того, як почав по реченню дізнаватися у відвідувачів деталі фабули справи, йому все стало зрозуміло. Схема проста і геніальна до крику. Ніхто хабар не вимагає, просто клієнтів (якщо такими можуть називатися сторони у процесі для судді) для ухвалення «правильного» рішення направляють до вірного юриста, де вдячні прохачі оплачують умовні юридичні послуги, отримують касовий ордер і як речовий доказ приносять його «неупередженому» судді. Справу виграно, наші вітання! Можна лише здогадуватися, що через якийсь час суддя зустрічається зі своїм «касиром», показує квитанції, складає суми до купи і вимагає сатисфакції. Де хабар? Хто такого креативного суддю впіймає? Га? Ау, СБУ! Ніхто нічого не чує, буддисти бісові.

Подружжя з району мій друг відправив, розповівши їм, як знайти юриста, у якого можна здійснити оплату «допомоги судді». Місто невеличке, дуже схоже на наші Прилуки. Юрист винаймав приміщення у двоповерховій будівлі друкарні, дуже схожої на нашу, що на вулиці Ярмарковій. Прізвище судді, здається, Дрібота, але тут уже без паралелей. Якщо хтось із читачів і спробує їх провести чи зробити проекцію сказаного на наші Прилуки, тоді прошу це вважати власними плодами фантазії.

Французькі журналісти, які придумали поняття «фейлетон», використовували для написання творів цього жанру додаткові площі газетної шпальти. Від загального друкарського масиву фейлетони відділяла смуга відрізу, білий пропуск. Як би хотілося дожити до тих часів, коли наше правосуддя буде відділене широчезною відрізною смугою від нігілізму, брехні, блюзнірства і хабарництва. Утопія, скажете ви? Погоджуюся, безнадійна утопія.

Владислав Кіча
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=2073