| Автор | Автор | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Helen 17 січня 2009 р., 21:43:00 Тема: Действия модераторов. критика. | AlinKa, Marisabel, і не кажіть... гнать її з форума, скотиняку таку  не дає людям життя! І куди адмін дивиться!   | ||||
| Helen 17 січня 2009 р., 17:10:57 Тема: Чи легко вам..... | LIZARD, Ну дивися, їдемо з роботи на таксі. Їхати хвилин 5 мабуть. Не будемо ж мовчки сидіти. Ото і пристаємо до таксиста.
Але тут тема не про те трошки. А про незнайомих людей на вулиці. | ||||
| Helen 17 січня 2009 р., 16:33:46 Тема: Чи легко вам..... |
та отож  могло буть все що хош 
буває... особенно коли не сама, а вдвох.. і найчастіше до таксистів  | ||||
| Helen 17 січня 2009 р., 16:18:47 Тема: Чи легко вам..... | оце сьогодні йшла, напроти йде мужик і їсть пірожок. Хотіла запитать, смачно чи ні.. Але у нього метра 2 росту, думаю, краще утримаюся | ||||
| Helen 17 січня 2009 р., 16:10:00 Тема: Чи легко вам..... | Йшли недавно з подругою додому. Мороз мінус 15. Переганяє нас дядько в шльопанцях.
Кажу подрузі, давай запитаємо, чи йому не холодно? Вона каже - та ну.. навіщо...КАжу, ну просто так, цікаво, що скаже. Короче, питаю дядька, слухайте, а вам не холодно ото у тапочках? А він так не по доброму і відповідає -було б холодно, не ходив би... КАжу, ну я не знаю, може Ви дотримуєтеся вчення Порфірія Іванова 
Нічого не відповів і пішов собі. Отакий дядько без почуття гумору. Отож, чи легко вам пристать до незнайомої людини, до того ж старшої від вас з дурним запитанням? | ||||
| Helen 17 січня 2009 р., 13:36:58 Тема: Що в логіні твоїм? | Вот у нас есть форумчанка Ashberrry.
Ashberrry - интересный ник ash - пепел, ясень, berry - ягода пепельная ягода? или ясеневая ягода
а вообще-то рябина. Почему рябина?  | ||||
| Helen 17 січня 2009 р., 09:06:33 Тема: С днём рождения! | [color=green]Dyrix, Geks, Nico
[/color] Вітаю вас з Днем народження! 
  | ||||
| Helen 16 січня 2009 р., 22:51:04 Тема: Путешествия | оце переглядала тему, знайшла свій пост
Так що можу тепер сказат, що мрія збулася! А оскільки я не розказувала вам про цю свою подорож, то пишу зараз.. через 3 місяці
Моя відпустка. Подорож до Єгипту Почалося все з вибору готелю. Завітавши до турагенції „Мандри”, пояснили що саме ми хочемо. Вибрали 5-зірковий готель DIAMOND комплексу “Golden 5 City” в Хургаді (все включено) День 1. Настала довгождана мить і ось ми вже в літаку. Летіти до Єгипту 3 год 50 хв. Літаки Українських авіаліній звичайно простіші, ніж Британські і таких зручних моніторів з усією інформацією щодо відстані, швидкості і місцезнаходження там не було. Але нас було троє, ми летіли назустріч новим пригодам і нам було весело В Єгипті нас зустрів представник турфірми PEGAS Touristik, все детально розповів, купили візу за 15 баксів і сіли в комфортабельний автобус, який нас помчав до нашого готелю Поселилися в просторому номері з трьома двомісними ліжками, сходили ввечорі подивилися на територію і задоволені лягли спати День 2. Розпочався зустріччю з нашим гідом. Він нам розповів, що, де і коли, і запропонував відвідати деякі екскурсії. Коли ми з Катьою вибирали подорож, то вирішили відвідати Луксор та Каїр. Але тут Катя заявила, що ні в який Каїр вона не збирається. Іра теж повідомила, що обіцяла батькові туди не їхати. Уявіть мій стан, коли я зрозуміла, що дівчата мене просто „кинули”, бо самій їхати в таку далеченьку і не дуже безпечну подорож не хотілося. Мої сподівання вмить розбилися об скелю їхньої байдужості до одного з чудес світу. Почали вибирати екскурсії. Запланували поїздку в Луксор, огляд Червоного моря та подорож до Райського острова. У подарунок –безкоштовна екскурсія до Хургади. Виходить, що з 7 днів 4 в нас уже стали розпланованими. Весь цей час мене турбувала одна-єдина думка: „Ну як же ж це так.. я ж мріяла про це дуже давно. Як же так, що я не побачу піраміди. І тут я почула, як одна жінка з дочкою з нашого готелю замовляє поїздку до Каїру. „Ось з ким я поїду”, - миттю вирішила я і настрій стрімко поповз угору –можливо, нарешті моя мрія втілиться в життя. Нічого кращого не залишалося, як запланувати цю поїздку на неділю, хоча на суботу вже був запланований Луксор. Це було божевіллям. Два дні підряд з ранку до ночі екскурсії – мало хто витримав би. Але прагнення торкнутися давнини перемогло всякий глузд. Отже, наша екскурсійна програма виглядала приблизно так: День 2, післяобід - поїздка до Хургади День 3 День 4 екскурсія до Луксору День 5 поїздка до Каіру День 6 Обзор коралів і риб Червоного моря (перша половина дня) День 7 Поїздка на Райський острів День 8 Як бачите, програма цікава і захоплююча. Часу на купання та загорання взагалі було мало Отож, тепер детально про кожен з цих днів День 2 На другий день зранку мене спіткала невдача. Заходячи в море. Наступила на камінь та ушибла ногу, яка невдовзі напухла і залишалася такою до кінця відпустки. Весело, нічого не скажеш. (друга половина дня) Поїхали до Хургади. Якось не дуже весело – брудно, бідно, сіро. Подивилися на мечеть, православну церкву, відвідали фабрику з виробництва масла та побували в магазині, де прикупили сувеніри додому. На фабриці масел купила сандалове масло яким почала мазати свою опухлу ногу День 3. Загорали та купалися на пляжі День 4. Екскурсія до Луксору. Луксор є одним з найдавніших міст у світі , точно не відомо, коли він був побудований. Давні Єгиптяни називали місто "waset", що означає скіпетр. У свою чергу Греки називали його Thebes, а Римляне - Dіos Polіs Magіna. І нарешті, коли араби завоювали Єгипет, місто одержав свою останню назву - Луксор, що означає місце безлічі палаців. У Луксорі знаходиться 2/3 усіх світових монументів. Дорога займає приблизно 4 години, але цікаво їхати. Спочатку гори, потім зупинка біля кафе, де скупчуються представники місцевого населення з верблюдами і віслюками, пропонуючи за певну плату сфотографуватися з ними. Далі місцеві поселення –сірі, брудні, недобудовані. Перше що ми відвідали в Луксорі – це Карнакський храм –величний, помпезний з громадними колонами та статуями фараонів Карнакський храм (араб. الكرنك — Іпут Ізут, «найдосконаліше місце») — комплекс храмових споруд, розташований біля берега ріки Ніл за 2,5 кілометра на північ від Луксора. Протягом півтори тисячі років храм був головною святинею єгипетської держави. Розширяючись та приклашаючись багатьма поколіннями царів протягом 13-ти століть, Карнак був адміністративним центром і головною пам‘яткою східної частини Фів. Розміри храму (біля 40 га) і велика кількість будівель роблять храм схожим на місто Потім наша путь лежала до Долини царів, де ми відвідали гробниці Тутанхамона та Рамзеса. Потім побачили колоси Мемнона та храм Хатщепсут. Задоволені від побаченого повернулися додому десь о 22.30 Відпочила годинку і о 1.20 знову вирушила в подорожі, але цього разу до одного з чудес світу – Єипетських пірамід Отже, День 5. Каір. Дорога тривала близько 7 годин. І ось ми вже бачимо вершини найвідоміших пірамід Хеопса і Хефрена. Чомусь я їх уявляла зовсім інакше - такими що одиноко стоять серед пустелі. Але ні... Не забуті, сотні тисяч туристів з різних куточків світу щодня відвідують їх. Після огляду пірамід та фото сесії поїхали подивилися на Сфінкса, що оберігає піраміди та відвідали Національний музей, де зберігається більше 500 єгипетських старожитностей. Прикупила справжні папіруси собі і на сувеніри. День 6 Їздили на кораблі в море, спускалися на дно і спостерігали за красивими коралами та рибками. Сподобалося День 7. Поїздка на Райський острів Пливли на чудовому білосніжному катері. Серед розваг були виступ фокусника та танець живота у виконанні місцевої зірки. Програма цього дня передбачала плавання до коралів у масці та ластах. І от уявіть собі. Одягаю свій 38 розмір. На праву ногу нормально, а на розпухлу ліву не налазить. Міряю 39. Класно на лівій і вільно на правій. Думаю, ну оце одінь ті ласти, загублю і що тоді? Вирішила пливти без ласт. Наділи маски, попливли. Мохамед, наш гід, показував нам найкрасивіші корали. Туди я ще трималася групи, сили були. А от назад. Відстала я від них, та і не дивно, бо всі ж в ластах, а я без. Але дякувати Мохамеду, приплив і мене забрав Бо я вже перелякалася не на жарт. Тут кораблі відпливають і я поряд з ними барахтаюся.
Потім висадилися на Райський острів, покупалися, позагорали і втомлені але щасливі повернулися додому День 8 Зранку позагоравши і покупавшись, в обід вже зібрали речі, пообідали, походили трошки по території готелю і вирушили в аеропорт. На Україні вже були в 23.30 Ось така чудова 7-денна подорож до країни одного з чудес світу - Єгипту | ||||
| Helen 16 січня 2009 р., 20:15:27 Тема: Громадські організації нашого міста | БАЧИТИ СВІТ ДОПОМАГАЄ ДУША
...Темні-претемні окуляри відгороджують Наталю від світу, не даючи йому поглумитися над таємницею дівчини. Страшною таємницею. Кілька місяців тому, після травми, а затим затяжного і болісного лікування, 29-річна Наташа втратила ліве око. Тепер вона – абсолютно сліпа. - З народження я трішки бачила, могла розрізняти предмети. Нещастя трапилося у дванадцятирічному віці: одного дня, через необережність, я наткнулася оком на ріжок стола, - розповідає Наталія Прокопенко з Івківець. – Лікування, яке тривало майже два роки, завершилось трагедією: моє травмоване око перестало бачити через відшарування сітківки. А повністю втратила зір теж через травму, але тепер уже лівого ока. Обласні офтальмологи збирали його буквально по частинках. Але справу до пуття так і не довели. Через неуважність однієї з лікарок розпочалося запалення... Інтенсивна терапія нічого, окрім страждань (ін’єкції, які робили у нижню та верхню повіки, були нестерпно болючими), нічого не дала... Наталина берегиня – її мама, Ольга Іванівна, яка денно і нощно – поруч дорослої, трохи безпорадної доньки. Ольга Іванівна з дочкою навіть ходять попідруки (інакше не можна). - Я без матусі – ніяк. Вона мені у всьому допомагає. Опікується моєю долею. Сьогодні я маю виступати перед присутніми, виконувати Гімн інваліда, тож мама зараз робитиме мені зачіску. У неї це виходить... - ділиться зі мною Наталія Прокопенко, а Ольга Іванівна в цей час гріє свою єдину кровиночку теплим поглядом. Вже – єдину... Сина пані Ольга провела на вічний спочинок ще влітку. Розмовляємо з Наталею у стінах диско-клубу “Європа” (саме там люди з обмеженими фізичними можливостями 3 грудня відзначили День інвалідів). Раз у раз нашу бесіду перериває хтось із її знайомих. Вітається з незрячою дівчиною, обіймає її, говорить теплі слова. Наталі приємно, бо поруч – друзі. А як же не радіти зустрічам із друзями? Тим паче, якщо ті зустрічі не такі вже й часті? “Наталочко, Ви – ніби сонечко. Слухала Ваші вірші і, здавалося, мурахи бігали по спині. До того ж, Ви дуже гарно співаєте, душевно. Спасибі Вам”, - з такими словами звернулася до Наталії Прокопенко незнайома жіночка, теж в окулярах. Вона ще й досі перебувала під враженням від Наталиного творчого вечора “Я бачу все, та тільки не очима”, на якому звучали проникливі пісні та вірші. Героїня цих рядків пише давно. Під псевдонімом Наталя Джерельна (“поруч мене – багато водойм. Та й мешкаю в Івківцях по вулиці Джерельній...”). Коли мова заходить про її перші вірші, дівчина одразу згадує визначення однієї з маститих поеток – “білібердушки”. І зазначає, що не соромиться своїх пізніших поезій. А сюжети для ліричних творів вона черпає, переважно, із власного щоденника – бездонної скарбниці її вражень, переживань, роздумів і, навіть, її... снів. Натхнення ж додає неповторне івківське довкілля, яке дівчина відчуває на дотик. До речі, дівчина вдячна за підтримку та майстерні поради відомому на Прилуччині поету Миколі Турківському, а ще добрим словом згадує нині вже покійного композитора Віктора Вовка, який поклав на музику п’ять її ліричних творів (останні розмістив у дві музичні збірки). ...Наталя тримає мене за руку і цитує рядки свого нового вірша (“Це вчора було, Чорна кава, свічки. І на блузі від попелу слід...Прощалася, серце рвучи на шматки. А серце кричало: “Привіт!”), а потім раптом зізнається: вона – кавоманка. - Дуже люблю пити каву. Останнім часом споживаю тільки мелену. Адже мій знайомий десь вичитав, що розчинна кава і чай у пакетиках згубно впливають на печінку. А мені потрібно берегти своє здоров’я, - пояснює дівчина. І застерігає: - Ви теж себе бережіть. - Наталю, а мама довго робить макіяж? - запитую у моєї співрозмовниці, дивлячись на її злегка підфарбовані вуста. - Помиляєтесь, фарбуюся сама. Як і більшість незрячих людей, я шкірою відчуваю, скільки на мені косметики. Відчуваю, чи не переборщила, накладаючи тіні на повіки або змащуючи вуста губною помадою... Мама каже, що у мене виходить. Можу помилитися тільки із використанням рум’янцю. Свій грим теж знімаю власноруч, використовую для цього очищувальне молочко (адже коли це робити водою, на обличчі залишаються патьоки...). А манікюр мені робить матуся... Аякже, жінка за будь-яких обставин має лишатися жіночною, гарною, користуватися кремом, парфумами, лосьйонами тощо... Щоб на неї гарно було дивитися і приємно було із нею спілкуватися... - А про що Вам мріється ночами? - Про кохання, про те, аби здоровилося моїй мамі. Про власну збірку віршів. Утім, я ж розумію, що для здійснення останньої мрії треба гроші (яких ми не маємо) або спонсорська допомога (та хто погодиться на таку справу?)... Того дня Наталія Прокопенко поділилася зі мною і приємністю: напередодні саме їй у Чернігівській обласній філармонії випала честь відкривати концерт, приурочений до Дня інвалідів. Наталя зворушила усіх присутніх (серед яких був і губернатор Володимир Хоменко), продекламувавши власну поезію “А мої очі дивляться в нікуди”. Та одним віршем дівчина не обмежилась: вже під час концерту виконала пісню “А я бажаю вам добра...”. ...Люди, яких доля покарала інвалідністю і прирекла на страждання, сильніші за нас, тих, чиї фізичні можливості – необмежені. Наталя не впевнено, проте достойно крокує по життю. Не обурюється і не жаліється. Тільки радіє цьому світу і дякує Богові, що вміє його бачити... душею. Ольга ІВАНЧЕНКО http://priluchina.com | ||||
| Helen 16 січня 2009 р., 20:12:27 Тема: Новини в сфері культури | У КОМПАНІЮ КИЇВСЬКИХ СТИЛЯГ ПОТРАПИВ І НАШ ХУДОЖНИК ПЕТРО БОЙКО
Процес створення живописного (та й будь- якого іншого) твору – таїнство, кольорова магія, справжня медитація на тлі недосконалості і байдужості нинішнього світу. Незвичне й те, що картини, створені митцем, починають жити своїм, окремим життям, яке не залежить від волі і таланту того, хто їх створив... Петро Бойко – людина непосидюча. Кожну мить свого життя він намагається прожити повнокровно – прямує до столиці на “Петрівку”, щоб купити останні книжкові новинки, оглядає картини колег в стилі авангард у “Пінчук – центрі”, подорожує Україною в пошуках нових раритетних експонатів для свого приватного музею, приймає гостей в ньому: то старшокласників прилуцьких шкіл, то представників іноземного посольства, спішить на творчу зустріч до друга, навідується в Густинську обитель чи в Полонки, щоб помолитися, багато читає і пише... Створюючи цикл своїх картин маслом (художник зве його “карнавальним” або ж “ярмарковим”), пан Петро мало думав про те, якими будуть адресати його яскравих і соковитих сюжетів та образів. Картини народилися, а потім стали розлітатися, як птахи, хто куди... Деякі з них він подарував друзям, інші знайшли своє місце на стінах виставкового залу... Його знайомий - прилучанин Микола Петрович Панасенко, бізнесмен і цінитель мистецтва - побачив полотна, і ...закохався в їх незвичайну веселу бешкетницьку енергетику. Взяв із собою кілька полотен у Київ. А потім несподівано прийшла до художника приємна звістка – його роботи потрапили до арт-галереї “Софійська”. Виставку живопису “Стиляги в Києві”, на якій експонуються картини одеських, дніпропетровських, київських художників, улаштував галерист Влад Роглев при підтримці “Мистецького двору “Кобальт”. Поки що ніхто не знає, якою буде подальша доля живописних дітей Петра Бойка – вони можуть найти собі нового власника-друга, можуть поїхати в далеку закордонну мандрівку. Картини, як птахи, вилітають з твого саду і летять у великий світ, щоб присісти на краєчок чиєїсь іншої душі... Лілія Черненко. http://priluchina.com | ||||
|
Найрейтинговіше фото
Найбільш обговорюване
В цьому місяці фотографії не обговорювались.
Останні новини
По датіПо коментарям
2021-03-23 (0 коментарів) «Сбиты на взлете»: ликвидация «МиГа» и «Сухого» - бесславный конец российского авиапрома! 2021-03-23 (1 коментарів) В РФ черговий скандал з авіаносцем «Адмирал Кузнецов» 2019-04-24 (0 коментарів) Трибунал ООН призначив дати слухань у справі полонених українських моряків 2018-10-30 (2 коментарів) Ремонт по-російськи 2018-08-22 (0 коментарів) РФ готується підняти з дна моря ракету з ядерним двигуном, що впала при невдалих випробуваннях 2018-03-19 (2 коментарів) Александр Дугин: Мы стремительно летим в чёрную дыру. 2017-08-21 (2 коментарів) WikiLeaks виявився залежним від Росії! 2016-08-02 (0 коментарів) The Economist: Українська гривня перша в світі за недооціненістю: справедливий курс - 7,74 за долар 2016-07-30 (1 коментарів) Росія продає "флешку" об’ємом 50 Мб, яка важить 25 кг! 2016-05-31 (0 коментарів) Ракетний катер «Прилуки» ВМС ЗС України провів перші ходові випробування під час ремонту Останні оголошення
Продам: Продам маленьких поросят та кіз
Пропоную: Фарба Київ Продам: Дитяче ліжко Продам: Козырьки из поликарбоната и др. материала Одесса Продам: Стеллажи из металла, Стеллажи и полки Лофт Одесса Друзі сайту
Відвідувачі
Мебель Прилуки WEB-камери Прилук Новини Прилук сьогодні Вся інформація, що використовується на сайті може розповсюджуватися на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 3.0 License |
Пошук по сайту: Helen US
Знайдено повідомлень: 12878
|
TIM TV OnLine
Сьогодні день народження у 1 користувачів: DiG, Сьогодні віртуальний день народження у 7 користувачів: keik, ZUDL, human85, Blask, danko, ofis, Forumchanin, Модератори: Helen, watt, Tyt24vcytki |
|
 |
 |
 |
