28-29 березня у Прилуках проходив перший тур Всеукраїнського відкритого конкурсу акторської майстерності ім. М. Яковченка. Започаткований у 2008 році за ініціативи Товариства «Чернігівське земляцтво» у м. Києві та за особистої підтримки Почесного громадянина міста Прилуки Юрія Коптєва, він відбувається під патронатом Міністерства культури і туризму України, Прилуцької міської ради, Національного університету театру, кіно і телебачення ім.
І. Карпенка-Карого, Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, Національної спілки театральних діячів України та Національної спілки кінематографістів України. У цьому році конкурс набув нового статусу - із регіонального він перетворився на Всеукраїнський - й випробувати свої акторські здібності до міста над Удаєм приїхали представники 17 областей України, міст Києва, Сімферополя та Чернігова. Заключний етап фіналу відбудеться 27 квітня у Києві.



Не випадково, що творчі акторські змагання проходять саме у Прилуках. Бо саме прилуцька земля подарувала світові корифея української сцени, відомого сміхотворця Миколу Яковченка. Саме в нашому місті, на аматорській сцені, майбутній видатний актор усвідомив своє життєве призначення. Нині Прилуки шанують пам’ять про актора – за ініціативи керівника ТОВ «Дім Миколи» Ігоря Павлюченка та фінансової підтримки Юрія Коптєва рік тому на Театральній площі встановлено пам’ятник Миколі Яковченку. Всі добрі починання, пов’язані з іменем видатного актора, підтримує Ірина Матяш, доктор історичних наук, директор українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства, яка і стала керівником проекту. Конкурс відрізняється від інших тим, що участь у ньому беруть виключно не професійні актори, а учасники художньої самодіяльності із сіл та невеликих міст України.
- Це перше серйозне випробування для обдарованої молоді, яка прагне присвятити своє життя театру, присвятити щиро й самовіддано, - наголосив Юрій Коптєв, звертаючись до учасників конкурсу і гостей міста. - А ми, його засновники, хочемо підтримати юні таланти у цьому бажанні, допомогти повірити у себе. Я впевнений, що кожна особистість унікальна і неповторна. Нехай най-кращими будуть усі. Майбутнє - за молодими!
Вирішувало долю конкурсантів і оцінювало їх акторську майстерність високопредставницьке журі на чолі з віце-президентом Академії мистецтв України, завідувачем кафедри театрознавства Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, заслуженим діячем науки України, лауреатом Державної премії в галузі науки і техніки, доктором мистецтвознавства, професором та академіком Ігорем Безгіним; актор Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка, народний артист України, лауреат Державної премії України ім. О. Довженка Богдан Бенюк; головний редактор журналу «Кіно. Театр», член Національної спілки кінематографістів України, заслужений працівник культури України, лауреат премії в галузі літературно-мистецької критики ім. О. Білецького Лариса Брюховецька; кінорежисер, доцент Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, член Національної спілки кінематографістів України, заслужений діяч мистецтв України Василь Вітер; режисер Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка Петро Ільченко; проректор Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор Петро Кравчук; поет, драматург, сценарист, народний артист України Юрій Рибчинський; актор Київського театру «Золоті ворота», член Товариства «Чернігівське земляцтво» в м. Києві, заслужений артист України Борис Харитонов; народна артистка України, заступник голови Спілки театральних діячів України Раїса Недашківська.



Протягом двох днів юні театрали демонстрували свій акторський хист, доводячи журі та глядачам, що на самодіяльній сцені можуть працювати справжні професіонали, здатні створити на ній живий творчий простір. Нелегко було журі визначити кращих із кращих, бо кожен учасник по-своєму талановитий, має неабияке бажання досягти задуманого. Прослухавши усі виступи, суддівська колегія відібрала дванадцять фіналістів, які виборюватимуть звання переможця у фінальному етапі конкурсу у Києві: Катерину Біляєву (м. Харцизьк), Євгенія Дея (м. Хмельницький), Сергія Демкова (м. Обухів), Олександра Іванова (смт. Варва), Вікторію Нестеренко (с. Попівка), Олесю Онопрієнко (м. Сімферополь), Анастасію Пустовійт (Київська обл.), Тараса Ровенка (Івано-Франківська обл.), Віктора Тарараку (Харківська обл.), Остапа Халавка (Львівська обл.). Приємно, що серед фіналістів і два учасника з Прилук - Валерія Котеленець та Владислав Оніщенко.
- Ми відкрили не просто нові імена, - зауважив голова журі Ігор Безгін. - Цього було б занадто мало. Ми відкрили те, що Україна не вмерла, бо існує у нас художня самодіяльність, є Будинки і Палаци культури, є прості сільські клуби і театральні гуртки. А найголовніше - є гарні талановиті діти та їхні керівники, на яких і тримається наша культура.
Нагородження переможців другого Всеукраїнського відкритого конкурсу акторської майстерності відбудеться у Прилуках у травні, під час святкування Миколиних днів.

Відлік часу - річ досить суб’єктивна. П’ятнадцять літ життя людини - це час пізнання і становлення характеру. П’ятнадцять літ життя газети - це тисячі проторених стежок до людських сердець, це вже ціла історія з життя видання. Хто починав газету «В двух словах» п’ятнадцять років тому - ті були певною мірою авантюристами. Бо хто б іще насмілився у вузькому інформаційному просторі, де основним і єдиним пріоритетним виданням була офіційна місцева «міськрайонка», наважитися поламати стереотипи і потім протягом п’ятнадцяти років в обстановці жорсткої конкуренції доводити, що газета може бути і самостійною, і незалежною, і взагалі - БУТИ!
Видання має свої устої і традиції, своє неповторне обличчя - не «жовто-бульварне», не «червоне», не, рятуй Боже, «голубе», скоріше синьо-жовте, бо газета працює на державу, на читачів, передусім - прилучан. Газета відразу стала «своєю» для жителів міста, добре знають її вже й у районі та регіоні.
Нам було дуже непросто. Нам ніхто не пророчив довгого існування. Бо не вірили. І нам потрібно було знайти свого вірного читача, що ми зробили тоді й робимо по цей день. Спасибі йому, читачу, за те, що підтримав своєю увагою, не дає нам заспокоїтися донині, спонукає до пошуку. Спасибі за його вибір. І хай лише ми знаємо, що в нестабільних умовах чи то ринкової, чи то базарної економіки нам можна рік зараховувати за два, а то й за три...
Та як би там не було, 1 квітня 2009-го ми відзначаємо п’ятнадцятиріччя видання. І залишаємось оптимістами, бо як цифри не мінятимуться, а газета житиме. Адже у нас постійні читачі. Є у нас віра, що завтра буде краще, ніж учора, і головне - незрадлива любов до журналістики, до своєї газети. А любов здатна підкорити всі вершини і подолати будь-які перепони.
Разом з читачами ми робимо «В двух словах», читаємо «В двух словах», живемо цією газетою. Гуртом надійніше.