До Прилуцького міського Будинку культури на еротичну комедію "Циліндр" муніципального театру "Київ" я йшла із задоволенням і неабиякими очікуваннями. Власне тому, що гра київської трупи сподобалася мені ще минулого її приїзду з мюзиклом "Тарас Бульба".
Спілкувалася зі знайомими у залі: у них ті ж очікування і такі ж причини. Отже, у відповідь на дописи на прилуцькому Інтернет-форумі можу твердо сказати, що не була молодь зігнана з навчальних закладів; а ті, хто прийшов добровільно, зробив це не заради слова "еротична".
Ну а щодо вражень, то тут уже справа трішки інша. Особисто мені вистава в цілому видалася непоганою. Філософствування про те, що прості люди розгублюються, самоопускаються і принижуються, побачивши "людину в циліндрі" (пана, дона чи високопосадовця), були до болю правдивими. Чоловік, який віддав свою кохану дружину на роль проститутки (лише на роль, а не в справжню проституцію), любив по-справжньому і переживав по-справжньому. Дівчина, котра, миючись на балконі, мала зваблювати чоловіків, була звабливою. Проблема пристаркуватої домогосподарки, котру і заміж не беруть, і надмір ревнують, і за кожну копійку звітувати змушують, була абсолютно зрозумілою. Як і проблема бідного квартиронаймача, у минулому охоронця театру, котрий має циліндр, але не має влади та грошей, тому його халтурне одягання циліндра на голову впливає лише на малограмотних і аж ніяк не на багатих та освічених.
Чула й від інших схвальні відгуки, але вони були менш змістовними, ніж негативні. Хтось казав, що враження такі, ніби грав не столичний театр, а якась аматорська провінційна трупка. Хтось не знайшов на сцені еротики. Хтось замість вистави дивився на глядачів і зумів розгледіти, що обличчя у більшості не вирізнялися високим рівнем інтелекту, але при цьому не проминув висловити відверте незадоволення виставою.
Як на мене, були деякі моменти, коли актори справді перегравали. У затягнутих паузах, розрахованих, очевидно, на те, що глядачі задумаються, було нудно. Іноді дивувала реакція залу на дії, що відбувалися на сцені. Адже, коли вдумуєшся у глибинний зміст сцени, то на поверхову комічність уже уваги не звертаєш. Основна ж частина публіки сприйняла більшість філософсько-трагічних сцен як частину комедії. Промах акторів чи специфіка прилуцької публіки? В один момент мені здалося, що це комедія всередині комедії, і захотілося просто вийти.
Але, зрештою, на сцені з’явився харизматичний Петро Сова і відіграв свою роль на відмінно. Вистава стала цікавою, психологічний вплив посилився, почала вимальовуватися ідея, котра полягала в тому, що навіть у скрутні часи не треба вдаватися до обману, не треба грати наполовину, якщо не можеш зіграти до кінця.
Петро Сова не перегравав. Поводився рівно. Він дуже правильно, як на свій молодий вік, грав пристаркуватого багатія, що викрив обман, розкидався грошима і навіть попри те, що виявився імпотентом, по-справжньому звабив молоду дівчину. "Я малограмотна, але бачу, в кого циліндр", - казала вона і йшла геть від свого чоловіка, щоб телефонувати багатієві.
Урешті-решт, я задоволена переглядом… А людей багато, тож справа кожного, як оцінювати… Головне, що театр відбувся. І якщо люди мають хоч якісь враження - чи то позитивні, чи то негативні - це ще раз підтверджує даний факт.

Лариса Лавренчук