Російський історик Ключевській небезпідставно вважав Андрія Боголюбського, князя Суздаля або Залісся, як називалася в ХІІ столітті сучасна Центральна Росія, першим власне російським князем. „З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену”, – писав російський історик Ключевський. Нещодавно від дня „виходу великороса на арену” минуло 850 років – 1156 року Андрій Боголюбський стає князем Залісся – Володимиро-Суздальського князівства.
З ХІІ століття нащадки старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого (1125-1132 рр.) княжили переважно в Україні, та все ще періодично залежних від Києва Смоленську та Новгороді, а нащадки молодшого сина – Юрія Довгорукого – дедалі більш автономно керували в Заліссі (сучасній Московській та навколишніх областях Росії).
Чому ж така велика увага цьому князеві? Річ у тім, що до нього всі князі династії Рюриковичів традиційно вважали, що їхня Батьківщина ("отчина") – це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.
Всі князі династії зобов‘язані були берегти цю землю, посилаючи дружини воювати на користь Києва навіть з тих земель, де степовиків ніколи й не бачили.
Літопис повідомляє зворушливу історію, коли князь Ростислав, онук Володимира Мономаха, який все життя княжив у далекому Смоленську, відчувши, що вмирає, сказав: "Не можу я тут лягти. Повезіть мене до Києва. Якщо мене Бог візьме в дорозі, то покладете мене, за отчим благословінням, у Церкві святого Феодора (у Києві). Якщо ж Бог відпустить недугу сю, то пострижуся в Печерському монастирі".
Коли іншого князя – сина Володимира Мономаха, прагнули вигнати з Русі і відправити до Курська, він сказав: "Я волю на своїй отчині смерть прийняти. Краще мені смерть з дружиною на своїй отчині і дідізні узяти, ніж Курське княжіння".
Саме Андрій Боголюбський, засновник села Боголюбово під Суздалем, та його нащадки, переступили цю традицію, якій всі князі династії Рюриковичів були вірні три століття – вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.
Батько Андрія Боголюбського, Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Однак Юрій Довгорукий був князем-невдахою – його тричі виганяв з Києва молодший від нього Ізяслав Мстиславич.
Син Юрія Довгорукого Андрій уже не хотів жити на Русі. „Пішли додому затепло, на Русі нам місця нема”, - казав він батькові, який, попри все, тримався мрії про Київ. Андрій Боголюбський, вихований усе життя в Суздалі, вже не вважав Русь своєю Батьківщиною. Тим більше, що він був сином половчанки, дочки хана Аєпи. Зовнішність суздальського князя, відтворена радянським ученим Герасимовим по його останках, досить характерна для походження князя. А на той час більших ворогів, ніж половці, у Києва і Русі не було.
Сам Андрій Боголюбській в боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів половців – основного ворога Русі.
Водночас, головною причиною опозиційності Суздальського Залісся проти Русі були не родинні зв‘язки князів з половцями, а природні геополітичні інтереси нового народу, який народився в Заліссі від сплаву фіно-угорських племен, під впливом церковнославянського мови та первинної київської адміністрації. До речі, назва Суздаль, як і більшість власних назв Центральної Росії, має фіно-угорське походження.
Кияни у відповідь теж не взлюбили Андрія Боголюбського. Через це, після того, як після смерті Ізяслава Мстиславича на княжіння у Київ таки потрапив Юрій Довгорукий, Андрій постійно сидів у фортеці Китай-город, що була на місці сьогоднішньої Китаєвої пустині, сьогодні – в межах міста.
Через те, що він жив у фортеці Китай-город та майже не виходив із неї, кияни й брати-князі прозвали його „Китаєм”.
Річ у тім, що слово „кита” староукраїнською мовою означає плетіння (звідси, наприклад, слово „китиця”).
Усі містечка-фортеці на Київських горах віддавна мали штучні укріплення, зроблені з переплетених дерев‘яних каркасів, заповнених землею. Залишки такої стіни від VI-VII століття вчені знайшли на Старокиївській горі, біля сучасного Історичного музею. Поверху такі стіни мали критий хід – заборола з бійницями. Ззовні стіна обмазувалася глиною (аби уникнути підпалу), та фарбувалася вапном (українські хати мали приблизно таку ж конструкцією стін). Вся фортеця виглядала білокам‘яною, сяяла на сонці і гарно увінчувала пагорби. За бойовими якостями така стіна не поступалася кам‘яній – каміння з пороків – камнеметів просто в‘язли в ній, тоді як кам‘яну стіну вони розбивали. Основним недоліком таких фортець була недовговічність таких стін, їх часто треба було лагодити.
Під час мандрівок у Монголію наші князі побачили велику китайську стіну, і назвали всю тамтешню країну звичною назвою – Китай.
В Україні „білокам‘яні” фортеці увінчували київські гори: Боричів, Старокиївську, Дитинку, Хоривицю, Щекавицю, а також Білгород (нині село Білгорода на околиці Києва), Вишгород, Родень, Витичів, Переяслав, та чимало інших українських міст – в тому числі й Китай-город, у якому закрився Андрій Боголюбський під час князювання в Києві його батька. Після смерті Юрія Довгорукого протистояння між киянами та суздальцями-„залішанами” тільки загострилося. Як пише літопис, суздальців було вибито в Києві та по всіх містах Русі.
У 1169 році князь Китай захопив Київ, відбивши його у Великого Київського князя Мстислава Ізяславича, сина головного ворога Юрія Довгорукого. Перед тим Андрій Боголюбський утік з Русі до Суздаль, викравши ікону Вишгородськой Богоматері, яка тепер в Росії називається Володимирською.
Захопивши Київ, суздальській князь влаштував небувалий розгром. Літопис пише: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в‘язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали ... Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтішима, і сльози бесперестанні. Це ж все зроблено за гріхи наші".
Літописець називає військо Андія Боголюбського „поганими”. Так у літописах називаються виключно іноземці, та й то язичники.
Після такого тріумфу князь Китай розперезався. Він навіть почав наказувати князям київської династії. Правда, отримав відкоша.
Андрій Боголюбській сказав Роману (сину саме того Ростислава, який їхав умирати до Києва): "Не ходиш ти в моїй волі з братами своїми, так піди ти з Києва, а Давид — з Вишгорода, а Мстислав — з Білгорода. А ось вам Смоленськ, їм і поділіться".
Очолив опір Мстислав. Як пише літопис, "Мстислав від юності звик не боятися нікого, а тільки Бога одного берегтися. І повелів він, Андрєєвого посла узявши, постригти [йому] перед собою голову і бороду, сказавши йому: "Іди ж до князя свого і скажи йому: "Коли ти з такими словами прислав не яко до князя, а як до підручної і простої людини, то що ти задумав, то і роби. Хай Бог розсудить". Андрій зібрав воїв своїх — ростовців, суздальців, володимирців, переяславців, білозерців, муромців, і новгородців, і рязанців, - і, порахувавши їх, знайшов, що їх п‘ятдесят тисяч. І послав він, сказавши їм: "А Мстислава, схопивши, не учиніть же йому нічого, а приведіть його до мене".
Як пише літопис, під Вишгородом "Мстислав ударився з полками їх, і потоптали вони середній полк, а інші супротивники, побачивши [це], оточили його, тому що Мстислав в‘їхав в них з невеликим військом. І тоді змішалися обидва, і велике було сум‘яття, і стогін, і крик сильний, і голоси невідомі, і видно було тут, як ламалися списи, і [чутний] був дзвін зброї, від великого пилу не впізнати [було] ні кінного, ні пішого".
Киянам допоміг луцкий князь Ярослав Ізяславіч, точніше слух про нього: "І прийшли в замішання війська їх, і, не дождавши світанку, в сум‘ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав з міста з дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер з дружиною своєю і немало мужності показав з мужами своїми".
Цей розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року.
Як пише вітчизняний літопис, "так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої. Сим так і збулося слово апостола Петра, який сказав: "Той, хто підноситься – змириться, а хто упокорюється — піднесеться".
У Заліссі, як це часто траплялося і в майбутньому, зовнішня поразка створила внутрішні проблеми для влади. Народ не пробачив їй провал у підкоренні інших земель. Незабаром після вишгородського поразки, 28 червня 1174 року Андрій Боголюбській був убитий змовниками, і тіло князя лежало на вулиці, поки народ грабував хороми. Примітно, що дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний киянин Кузьмище Киянин. Так завершився життєвий шлях князя Китая – засновника Росії. AN-UM150SM-20 (гость)
Пост №521 Добавлен: 24.02.2014, 04:49
Посол Росії на Україні викликаний до Москви на консультації
КИІВ. 23 лютого. УНН. Міністерство закордонних справ Росії викликало до Москви російського посла в Києві Михайла Зурабова у зв‘язку із загостренням ситуації на Україні. Про це повідомили в прес-службі МЗС Росії, передає УНН.
"У зв‘язку із загостренням ситуації на Україні і необхідністю всебічного аналізу сформованого положення прийнято рішення про виклик на консультації до Москви посла Російської Федерації в Україні М.Зурабова", - йдеться в повідомленні.
Джерело: УНН
_____
А до цього, на переконання Росії, ніякого "загострення" виходить що не було? Аноним (гость)
«Вы думали, что плохи дела гривны», — пишет Кеннет Рапоза в статье, опубликованной Forbes.
«Но когда речь заходит о валютах стран с развивающейся рыночной экономикой, российский рубль даже побил рекорд гривны, что говорит о многом, если учесть, что Украина находится в эпицентре ожесточенных политических беспорядков», — полагает он.
«С тех пор как украинское правительство решило отказаться от планов подписать торговое соглашение с ЕС в пользу сближения с Россией, ее рынок резко просел. Россия, как представляется, переживает это еще тяжелее. Курс гривны снизился на 7,51% по отношению к доллару в этом году. Рубль показал себя еще хуже, упав на 8%», — отмечает автор.
Для сравнения Рапоза приводит данные о курсе валют других стран с развивающейся рыночной экономикой: курс турецкой лиры снизился на 1,48%, а бразильского реала — на 1,43%.
«Российская экономика, основанная на производстве сырьевых товаров, в последние двенадцать месяцев росла темпами ниже средних, что сделало показатели ее фондового рынка худшими среди стран с формирующейся рыночной экономикой», — говорится в статье.
По данным Barclays Capital, деятельность в сфере бытового потребления является главным фактором, сдерживающим экономический рост России. «Объем розничных продаж оставался большим благодаря значительному повышению зарплат, что привело к высоким темпам роста наличного дохода. Кроме того, рост банковского кредитования сектора домохозяйств поддерживал потребительские расходы. За последние месяцы действие обоих этих факторов ослабело», — пишет Рапоза.
«Слабые показатели января могут оказаться исключением, так что подождем новых данных, прежде чем делать заключение о том, что перспективы экономического роста снова ухудшились, — считают аналитики Barclays Capital. — На первый взгляд, Россия начинает 2014 год с плохих позиций».
Самый обычный россиянин встал утром, почистил зубы американской зубной щёткой, намазав на неё американскую зубную пасту, побрился американской бритвой, умылся французским мылом, нанёс на лицо американский гель после бритья, вскипятил в шведском чайнике воду, попил бразильский кофе, надел итальянский костюм, надушился немецким одеколоном, закрыл входную дверь на два английских замка, сел в американский автомобиль . Включил японский радиоприёмник, выбрал радиостанцию "Европа+", транслирующую британскую песню, поехал по русской дороге, матерясь на русском языке, объезжая русские колдобины и русские ухабы, купил два "Биг Тэйсти" и "Кока-Колу" в "Макдональдсе", приехал в офис, поставил машину на охраняемый паркинг со швейцарской сигнализацией и канадской системой видеонаблюдения. Поднялся на финском лифте, вошёл в кабинет с табличкой "отдел мерчендайзинга", включил американский компьютер АйБиЭм с американской операционной системой Виндоуз, зашёл в Интернет, созданный американцами, ввёл английскими буквами вэб-адрес американской социальной сети, зашёл на свой “АККАУНТ” и написал в блог: "МЫ НЕ ДАДИМ ЗАПАДУ ПОРАБОТИТЬ РОССИЮ!" porosytenkokoly (Парень)
СМЭРТЬ МОСКАЛЯМ! БУТЬ ВОНЫ АМЕРЫКАНСЬКИ БОМБЫ ХАВАТЬ СКАТЫ!
ПУТИНЯКА РАЗОМ З ДЫБИЛОВЫЧОМ! ШОБ ВЫ ТВАРИ ЗДОХЛЫ! :sm31: :sm23: OLEX (Парень)
З Новим Роком!
OFFLINE
Пост №527 Добавлен: 01.03.2014, 23:25
Алексей Широпаев - Финская песня (к 70-летию Зимней войны)
***
Мы как древний, волшебный народ,
Что сливается с камнем и мхами...
Там, левее, еще один дот.
Справа веет залива дыханье.
Поднимаются снова на нас
Превращенные в темную сволочь,
Чтоб полечь на искрящийся наст
Под раскатистой дробью веселой.
Кто виновен, что мясом легли
Эти массы в шинелях линялых?
Чья-то воля их в спину из мглы
Как багровый пентакль, погоняла.
А за нами – лесная махра,
Зимний воздух волшебнее сомы,
Там свобода, земля, хутора,
Там в озерах и елях Суоми.
Огневеет от гнева в глазах.
Индевеют стволы от мороза.
На озерных лесных берегах
Не бывать лагерям и колхозам.
Перекрестный огонь по врагам
Исторгают подземные глуби.
Суматошных совков пополам
Пулеметная очередь рубит.
А зачем этот красный полез,
Нам неся большевистское счастье?
Это рвет их разгневанный лес,
Это лед их кромсает на части.
Это смерть. Не ушел ни один
От огня беспощадного дота.
Снег срывается с хвойных вершин.
Припорошена мертвая рота.
Вот он, рядом – холодный комок,
А в глазах – безразличие стали.
Я не звал тебя в гости, совок.
Я не звал. Остальное – детали. porosytenkokoly (Парень)
OFFLINE
Пост №528 Добавлен: 02.03.2014, 17:28
http://news.rambler.ru/23890411/ ци дибилоиды москали алкаши чокнуты, ужэ началы холодну войну з амэрыкой! запретылы оскара! бо цэж у амэрыци проходыть!
чёкнути зомби! цэж до якой степени у кацапив высохши мозги, яких настоко просто зомбировать теленовостямы! хай радуються ушлёпки!
http://news.rambler.ru/23890411/
----- Добавлено 2 марта 2014 г., 17:28:11:
http://news.rambler.ru/23890411/ ци дибилоиды москали алкаши чокнуты, ужэ началы холодну войну з амэрыкой! запретылы оскара! бо цэж у амэрыци проходыть!
чёкнути зомби! цэж до якой степени у кацапив высохши мозги, яких настоко просто зомбировать теленовостямы! хай радуються ушлёпки!
http://news.rambler.ru/23890411/
----- Добавлено 2 марта 2014 г., 18:58:21:
ужэ он кажуть украинцив у москви ганять начинають!
Я Я СПОДИВАЮСЬ ШО ВАЛОДЯ ЛИЗАРД ОЩУТИТ НА СЕБЕ ДОБРОТУ БРАТЦЬКОГО НАРДУ!
ВАЛОДЯ! ПАКУЙ ТОРБЫ НА ПРЫЛУКИ ПОКА НЕ ПИЗДНО! :=) Helen (Девушка)
Блукаюча зірка
OFFLINE
Пост №529 Добавлен: 02.03.2014, 18:59
:
ВАЛОДЯ! ПАКУЙ ТОРБЫ НА ПРЫЛУКИ ПОКА НЕ ПИЗДНО!
краще нехай ВАЛОДЯ пакує торби на Францію porosytenkokoly (Парень)