Працівники центру реабілітації дітей-інвалідів, що діє в Прилуках, окрім надання маленьким відвідувачам звичайних лікувальних процедур, намагаються ще розкріпостити дитячі душі, розфарбувати їхні сірі будні в різноманітні барви. На чолі з директором Василем Григоровичем Гавриленком вони прагнуть розкрити творчий потенціал кожної дитини, виявити таланти. Деякі діти, що відвідують центр реабілітації, не є звичайними.

Вони малюють, плетуть із бісеру, декламують вірші. Приємний співрозмовник і цікава людина Віталій Малка. А його вироби з бісеру зачарують кого завгодно.

На фото: Влад Чернецов за роботою.

Він погодився дати мені невеличке інтерв’ю. Час нашої бесіди пролетів непомітно.

- Віталію, чому ти обрав саме техніку бісеру?

- Почалося все з того, що я став членом гуртка з бісероплетіння в ЦТДЮ. Спочатку спробував себе в живопису, але швидко зрозумів, що це не моє. Ольга Володимирівна Колесник, наш викладач із бісероплетіння, зуміла прищепити мені любов до цієї техніки. Під її керівництвом я роблю картини, квіти, дерева, тваринок із бісеру.

- А скільки часу витрачаєш на одну роботу?

- Близько місяця.

- Тобто, пов’язувати свою майбутню професію з бісером ти не збираєшся?

- Ні. Бісероплетіння є й залишиться моїм хобі. У майбутньому хочу займатися програмуванням. Дуже люблю комп’ютери. Навіть у школі улюбленим предметом є інформатика.

- А у вільний час чим займаєшся? Є улюблені книги, фільми?

- Читати не люблю. А от фільми дивлюся. Подобаються комедії. Але найбільше, мабуть, фантастика. Ще „Доктора Хауса” люблю дивитись.

- Скажи, будь ласка, про що ти мрієш?

- Заповітних мрій поки що немає. Звичайно, хочу мати хороший комп’ютер, власний автомобіль... Але це, скоріше, бажання, аніж мрії.
Але не лише Віталій займається бісером. Центр реабілітації відвідує ще один майстер з бісероплетіння

– Влад Чернецов. Це неймо-вірно веселий, позитивний хлопчина. Де він – там завжди сміх і свято. Саме Влад допомагав нам з Дашою малювати Гарфілда на паркані Центру, коли проводилась відповідна акція. Й ми жодної хвилини не сумували, адже весь час сміялися. Інтерв’ю з Владом теж було дуже веселим і невимушеним.

- Ну, по-перше, чому саме бісер?

- Я спробував і мені це сподобалося. Ніщо інше мене так не зацікавило.

- Що найдужче любиш виготовляти?

- Картини. Але не вишивати, а робити з дроту. Нанизуєш на дріт бісер, плетеш фігурки, а вже потім робиш з них картину. Це все треба робити в доброму гуморі. На одну роботу витрачаю близько місяця, по дві години в день. Плести з бісеру мене навчили в ЦТДЮ.

- А, крім бісеру, чим ще займаєшся?

- Футболом! М’яча дуже люблю з друзями поганяти. Але серйозніше ставлюся до бісероплетіння. Правда, все залежить ще й від настрою.

- З ким більше любиш проводити час: з однолітками чи зі старшими за себе?

- Дивлячись коли. У мене є старший брат, і коли він приїздить із навчання, нам весело разом. Я люблю свята, шумні компанії, коли багато сміху й веселощів.

- А яке свято твоє улюблене?

- День народження! Адже в цей день збираються найдорожчі для мене люди. Ну й, звичайно, дарують подарунки!

- Яка твоя найзаповітніша мрія?

- У мене її немає!

- Як немає?! Невже ти не мрієш про величезний будинок, дорогу машину?..

- Просто я знаю, що все це в мене точно буде! Навіщо ж мріяти?
Що ще можна додати? У Влада все вийде. Я теж упевнена на 100 відсотків!
Інтерв’ю взяла Ірина ОНІЩЕНКО, випускниця гімназії №1.

3 грудня увесь світ відзначав Міжнародний день інвалідів. Звісно, це ніяке не свято і з ним інвалідів не вітають. Цей день для того, аби привернути увагу до проблем інвалідів, до тих, хто потребує допомоги держави й суспільства.
Відзначали Міжнародний день інвалідів і на Прилуччині. Про це подбали насамперед народний депутат України Олег Ляшко і депутат Чернігівської обласної ради Анатолій Мирошниченко.
Ще напередодні в УТОС завітали сам Олег Ляшко, голова Прилуцької райради Галина Кузьменко та її заступник Микола Синенко. Утосівці розповіли їм про проблеми незрячих, висловили свої побажання щодо удосконалення законодавства по забезпеченню життєдіяльності незрячих. Народний депутат, котрий розділяє думку прилуцьких УТОСівців про становище незрячих, пообіцяв підтримати нас на законодавчому рівні. Звичайно ж, гості прийшли не з пустими руками – вони принесли УТОСівцям подарунки й почесні грамоти.
А вже 4 грудня з ініціативи депутата облради Анатолія Мирошниченка, який підтримує нашу організацію вже протягом 7 років, та міського голови Юрія Беркута відбулася зустріч у міському Будинку культури. На неї були запрошені інваліди всіх нозологій. Прозвучали щирі побажання, були вручені подарунки й почесні грамоти найактивнішим членам УТОСу. А який чудовий концерт підготували до Міжнародного дня інвалідів працівники МБК! Здається, кращого концерту ще не було.
Ми вдячні всім, хто ділиться з нами теплом своєї душі. Ми завжди пам‘ятатимемо добрі слова й матеріальну підтримку цих людей. Адже дуже важливо відчувати, що ти не байдужий суспільству, що люди не забули про тебе.
Ми бажаємо, аби кожна добра справа повернулася до наших благодійників сторицею. Утосівці зичать усім своїм землякам жити в мирі й злагоді. І нехай кожен прожитий день буде для всіх світлим і радісним!

Ніна Таран, голова правління Прилуцької ТПО УТОС