22 липня 2009 р. | Автор: Helen | Переглядів: 1373 | Коментарів: 0
Борис Нестеров: "Народна музика – це фундамент, на якому будується життя"
- Я народився у музичній сім’ї. Скільки себе пам’ятаю, грав на гармоні. Щовечора після важкої праці ми збиралися родиною, грали й співали. Я і четверо моїх братів – музики, а дві сестри виводили народної. – Такою візитівкою розпочав наше інтерв’ю Борис Нестеров – керівник дитячого фольклорного колективу“Грай, музико”.
Перше, чим вразив мене Борис Сергійович, – шалена життєва енергія. Хоч він уже в літах, та юний душею, ніби відкрив секрет вічної молодості. Може, секрет цей у тому, що черпає натхнення у своїх учнів – 14 дітлахів, від п’ятирічок до четверокласників.
- Як і в кожного митця, у мене був наставник – Іван Іванович Сухій, викладач музики у Жашкові. Разом із братами я працював музикою на святах. Певне, найяскравіший спомин із того періоду, коли я вперше, у 68-му, зіграв на українському весіллі. Гастролював Україною, і в Росії побував не раз.
Перші спроби підкорити велику сцену завершилися не зовсім успішно: виступ у 2004 році на фестивалі “Грай, гармонь” у Чаусовому закінчився поразкою. Але цей програш активізував мої сили: я почав змінювати репертуар, подбав і про новий сценічний образ. І вже 2008 року разом із Антоніною Тимофіївною Лемешко здобув друге місце на фестивалі “Грай, гармонь” у Жашкові. Надзвичайно вразило те, як маленьке містечко разом із меценатом Карнадським змогло організувати міжнародний фестиваль такого високого рівня. "От би у Прилуках зробити таке дійство!" – подумав я тоді. До речі, минулого року була ще одна перемога - перше місце на Сорочинському ярмарку.
Узагалі все свідоме життя я пліч-о-пліч зі своєю гармонню. Працював у “Горлиці“ та “Калині“, але мрія про власний музичний колектив не давала спокою. Тому у 2008-му пішов з МБК і почав створювати у Центрі творчості власний проект - “Грай, музико”.
Талановитих діток запрошував з усіх місцевих шкіл. Спочатку зацікавлених було обмаль, мав лише двох учнів. Але згодом почали приходити діти, котрі вже відвідують ЦТДЮ, з’явилося більше бажаючих, і сьогодні у мене вже 14 учнів.
Найперше, що мав за мету, - дати підростаючому поколінню надійний фундамент – любов до народної музики, а не лише основи нотної грамоти. Адже народна пісня всотала у себе мудрість, основи моралі, дух предків, тому її треба зберегти й донести нащадкам.
Як і в усіх починаннях, були не зовсім приємні нюанси. Взагалі-то, фольклорний колектив потребує значних коштів - на костюми, інструменти. Спершу ми мали спонсора. Але щедрого мецената вистачило лише на два місяці й дві гармоні. У розпачі я навіть думав розпустити колектив, але шкода було руйнувати мрію, а ще більше – покидати своїх улюблених учнів. Тому, за порадою Тетяни Михайлівни Савченко, я залишився. Усі фінансові питання довелося вирішувати власною пенсією. Дякую людям, котрі дарують, віднаходять нам народні інструменти по всій Чернігівщині. Тепер у нашому “бойовому арсеналі” кілька гармоней, бубон, дзвіночки і навіть мій власний винахід – музичний інструмент, який ще не має назви. Мрію придбати гарні бубони, “буйволи”, волинку.
У репертуарі "Грай, музико" народні жартівливі пісні. Їх збираємо ледь не з усієї України. Цей жанр обрано не випадково, адже ми з дітками хочемо дарувати людям радість.
Загалом “Грай, музико” – колектив оригінальний, і не тільки тому, що в ньому стільки маленьких талантів. Він єдиний в Україні!
Щодо планів на майбутнє, то найперше – виступ "Грай, музико" на цьогорічному Сорочинському ярмарку. Треба частіше брати участь у фестивалях та конкурсах: почуття конкуренції і жага перемоги якнайкраще виховують таланти.
Уже розпочалися напружені щоденні репетиції – прагнемо здобути гарний результат. І взагалі, хочеться виховати собі достойну зміну, відродити професію "народний музикант".
Сподіваюся, що зрештою народна музика знову займе достойне місце у наших серцях!
PS. Бажаючі підтримати юні таланти, телефонуйте за номером 8(097)109-93-98!
Вікторія Ляльченко
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=306
Борис Нестеров: "Народна музика – це фундамент, на якому будується життя"
- Я народився у музичній сім’ї. Скільки себе пам’ятаю, грав на гармоні. Щовечора після важкої праці ми збиралися родиною, грали й співали. Я і четверо моїх братів – музики, а дві сестри виводили народної. – Такою візитівкою розпочав наше інтерв’ю Борис Нестеров – керівник дитячого фольклорного колективу“Грай, музико”.
Перше, чим вразив мене Борис Сергійович, – шалена життєва енергія. Хоч він уже в літах, та юний душею, ніби відкрив секрет вічної молодості. Може, секрет цей у тому, що черпає натхнення у своїх учнів – 14 дітлахів, від п’ятирічок до четверокласників.
- Як і в кожного митця, у мене був наставник – Іван Іванович Сухій, викладач музики у Жашкові. Разом із братами я працював музикою на святах. Певне, найяскравіший спомин із того періоду, коли я вперше, у 68-му, зіграв на українському весіллі. Гастролював Україною, і в Росії побував не раз.
Перші спроби підкорити велику сцену завершилися не зовсім успішно: виступ у 2004 році на фестивалі “Грай, гармонь” у Чаусовому закінчився поразкою. Але цей програш активізував мої сили: я почав змінювати репертуар, подбав і про новий сценічний образ. І вже 2008 року разом із Антоніною Тимофіївною Лемешко здобув друге місце на фестивалі “Грай, гармонь” у Жашкові. Надзвичайно вразило те, як маленьке містечко разом із меценатом Карнадським змогло організувати міжнародний фестиваль такого високого рівня. "От би у Прилуках зробити таке дійство!" – подумав я тоді. До речі, минулого року була ще одна перемога - перше місце на Сорочинському ярмарку.
Узагалі все свідоме життя я пліч-о-пліч зі своєю гармонню. Працював у “Горлиці“ та “Калині“, але мрія про власний музичний колектив не давала спокою. Тому у 2008-му пішов з МБК і почав створювати у Центрі творчості власний проект - “Грай, музико”.
Талановитих діток запрошував з усіх місцевих шкіл. Спочатку зацікавлених було обмаль, мав лише двох учнів. Але згодом почали приходити діти, котрі вже відвідують ЦТДЮ, з’явилося більше бажаючих, і сьогодні у мене вже 14 учнів.
Найперше, що мав за мету, - дати підростаючому поколінню надійний фундамент – любов до народної музики, а не лише основи нотної грамоти. Адже народна пісня всотала у себе мудрість, основи моралі, дух предків, тому її треба зберегти й донести нащадкам.
Як і в усіх починаннях, були не зовсім приємні нюанси. Взагалі-то, фольклорний колектив потребує значних коштів - на костюми, інструменти. Спершу ми мали спонсора. Але щедрого мецената вистачило лише на два місяці й дві гармоні. У розпачі я навіть думав розпустити колектив, але шкода було руйнувати мрію, а ще більше – покидати своїх улюблених учнів. Тому, за порадою Тетяни Михайлівни Савченко, я залишився. Усі фінансові питання довелося вирішувати власною пенсією. Дякую людям, котрі дарують, віднаходять нам народні інструменти по всій Чернігівщині. Тепер у нашому “бойовому арсеналі” кілька гармоней, бубон, дзвіночки і навіть мій власний винахід – музичний інструмент, який ще не має назви. Мрію придбати гарні бубони, “буйволи”, волинку.
У репертуарі "Грай, музико" народні жартівливі пісні. Їх збираємо ледь не з усієї України. Цей жанр обрано не випадково, адже ми з дітками хочемо дарувати людям радість.
Загалом “Грай, музико” – колектив оригінальний, і не тільки тому, що в ньому стільки маленьких талантів. Він єдиний в Україні!
Щодо планів на майбутнє, то найперше – виступ "Грай, музико" на цьогорічному Сорочинському ярмарку. Треба частіше брати участь у фестивалях та конкурсах: почуття конкуренції і жага перемоги якнайкраще виховують таланти.
Уже розпочалися напружені щоденні репетиції – прагнемо здобути гарний результат. І взагалі, хочеться виховати собі достойну зміну, відродити професію "народний музикант".
Сподіваюся, що зрештою народна музика знову займе достойне місце у наших серцях!
PS. Бажаючі підтримати юні таланти, телефонуйте за номером 8(097)109-93-98!
Вікторія Ляльченко
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=306
Додати коментар:
