13 квітня 2011 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 1662 | Коментарів: 13
Дорогі мої земляки!
Любіть Прилуки так,
як люблю їх я.
Бережіть усе, зроблене
з любов’ю до вас.
З повагою Юрій Коптєв.
27. 06. 2009 р.

Кожен свій ранок прилучанин Микола Самойленко починає з прогулянки парковою зоною та Центральною площею. Як би не хотілося Миколі Івановичу в такий спосіб досягти релаксації, для нього це – виробнича необхідність. Поєднувати приємне з корисним, як у багатьох випадках намагаються робити люди, теж не виходить. На кожному кроці Миколу Самойленка, директора ТОВ «Перша міжнародна будівельна компанія», може чекати сюрприз – як правило, неприємний.

Саме ТОВ «ПМБК» виконувало роботи з реконструкції історичної зони міста, що стала можливою завдяки турботі мецената, Почесного громадянина Прилук Юрія Коптєва. Слова Юрія Вікторовича взяті в якості епіграфа цієї публікації невипадково. Повз них пролягає традиційний маршрут Миколи Самойленка, вони ж, викарбувані на камені, не могли бодай раз не впасти в очі городянам, які ходили по алеях центрального парку. Цікаво, а чи читали звернення ті наші земляки, чиї руки засвербіли й піднялися на принади реконструйованої частини міста?

– Щоранку ходжу й збираю «вбитих і поранених», – ділиться наболілим директор ТОВ «ПМБК». Його завдання й справді схоже на місію військового санітара. Щоправда, на полі битви в даному випадку борються не за честь Вітчизни, а, швидше, навпаки. Та й ідеться не про людські жертви, а жертви людей. Але це не робить прісною чи тим паче солодкою сіль, яка нещадно і невпинно сиплеться на рани небайдужих до долі свого міста прилучан.

Про те, наскільки пощастило Прилукам із меценатом, говорити зайве. Як і перераховувати виконані в останні роки роботи, що без перебільшення змінили на краще обличчя міста. Перед громадою постало єдине завдання, чітке і зрозуміле для всіх: зберегти. Утім воно виявилося надскладним.

Коли було кинуто умовний найперший камінець у шибку відновленого центру, що яскравим ліхтарем засяяв на все місто, сказати важко. Тим не менше, із фактів вандалізму наших співгородян можна скласти достатньо повноцінну хроніку. Дарма, що з усім цим не знайома Ліна Костенко, авторка нашумілих «Записок українського самашедшого». Прилуцькі розбишаки своїм нищівним цинізмом могли б дати фору й героєві «Записок сумасшедшего» Миколи Гоголя – від початку тихому й невинному персонажу.

Випадки так званого (чи справжнісінького?) буйства в масовому варіанті припали на грудень минулого року. Можливо, засліплені сяйвом снігу та місяця, невідомі «добродії» вирішили, що світла в нічному сквері Олега Кошового забагато, й пошкодили там чотири ліхтарі. Усього ж на сьогодні розбито 20 часток скла на ліхтарях по всіх центральних алеях і скверах. Причому «працювали» на різній висоті й, вочевидь, у різний спосіб. Наприклад, аби понівечити високий ліхтар біля магазину «Алло», зловмисникам довелося проявити навики скелелазів чи то снайперів. Інакше до цілі не дістатися.

Наступного місяця від чиїхось «умілих» рук та ножів (ножиць, лез, інших гострих знарядь) постраждало полотно на макеті міської брами. Спочатку приголомшені прилучани побачили невеликі штучні отвори, потім «ініціативу» підтримала стихія. Тепер дірки на пошарпаній вітром брамі відкривають цікавим очам переплетіння конструкції та нашу глибоку невдячність добрим справам.

У лютому цього року бампер невідомого автомобіля збив двох «жандармів» біля пішохідного переходу на Центральній площі. Зовсім поряд один стовпчик залишився без верхньої частини – кулі. Схожа картина – на автостоянці біля універмагу, де також один безголовий «жандарм» і багато розхитаних.

Далі – більше. Сила рук дозволила комусь вирвати обмежувальний стовпчик неподалік дискоклубу «Європа». Спіймавши кураж, «богатир року» вирішив не зупинятися на досягнутому і погнався за новими рекордами. Результат – потрощена лавочка, сліди від ударів із характерними вкрапленнями зеленої фарби на гранітних блоках і помітно хитка куля на одному з кріплень. На щастя, стронгменівська «куля Атласа» виявилася заважкою, але радість від того зовсім невелика.

Штучними воротами від «Європи» не забарилися скористатись. Уже через пару днів якийсь любитель екстремального драйву вночі проїхав зо два десятки метрів по алеї в напрямку багатостраждального скверу Кошового. Подальший шлях перекрили сходи, тож водій був змушений розвернутися. На ґрунті, що не встиг зазеленіти газоном, помітні сліди від протекторів. Схоже, «заблукали» на джипі... Тієї ж ночі не стало ще одного «жандарма» біля скверу Івана Дубинського.

На цьому – три вичікувальні крапки, якщо не брати до уваги сліди від відкривання пляшок на граніті, якими рясніє вся паркова зона. Цієї нібито дрібнички не враховували при обчисленні завданих хуліганами-вандалами збитків. Як повідомив Микола Самойленко, на сьогодні місту заподіяно шкоди на 90 800 гривень. І немає жодної гарантії, що ця цифра найближчим часом не зросте.

За логікою, посилити заходи щодо охорони громадських надбань повинна була б міліція – фактично єдина інстанція, котра має необхідні важелі протидії зловмисникам. Чому міліцейським патрулям не вдалося зупинити вандалів і наскільки активізує свої зусилля міськвідділ МВС надалі – з’ясувати не вдалося, оскільки ніхто з правоохоронців за телефонами, наданими «Граду» старшим інспектором по роботі з населенням та громадськими формуваннями, на контакт не вийшов. Микола Самойленко сповістив, що порушено кримінальну справу по факту. Проте директор будівельної фірми в цьому контексті не може бути офіційним джерелом інформації. Доводиться вірити, однак величезна доля скепсису міцно засіла у сподіваннях, що злочинців колись таки знайдуть.

Із яким настроєм підходить «Перша міжнародна будівельна компанія» до продовження реконструкції, які бажання переповнюють душу Юрія Коптєва – говорити складно. На черзі ж – облаштування площі Святителя Іоасафа із встановленням пам’ятника. Цікаво, який же запас позитиву і терпіння не може бути переважений зухвалістю вандалів?

Олександр Бойко
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=1589