Сьогодні стало відомо про «вікопомне» рішення Верховного Суду: держава Україна в особі НАК «Нафтогаз України» має віддати Дмитру Фірташу 12,1 млрд. кубометрів газу.

Це та ситуація, коли кажуть: «Нет слов – одни выражения».

Але якщо, зціпивши зуби, все ж таки підбирати слова, то скажу три речі.

1. Рішення Верховного Суду в нинішній Україні іншим і бути не могло. Чому? Бо Фірташ судився …з Фірташем. У суді з обох боків – позивача й відповідача, фактично сиділа компанія «РосУкрЕнерго».

Хто був головою НАК «Нафтогаз України» в ранзі заступника міністра палива і енергетики в Уряді Януковича зразка 2004 року, на момент утворення «РосУкрЕнерго» в липні 2004-го і реєстрації цієї компанії у кантоні Цуг, Швейцарія? Юрій Бойко.

Хто, будучи державним службовцем України високого рангу і грубо порушивши Закон, увійшов до керівного органу іноземної компанії «РосУкрЕнерго» – Координаційної Ради, де з липня 2004 року представляв приватні інтереси і розподіляв прибутки серед маловідомих громадськості, але дуже впливових і дуже багатих приватних бізнесменів? Бойко.

Хто у 2004 році від імені НАК «Нафтогаз України» підписав з «РосУкрЕнерго» довгостроковий базовий контракт на постачання газу в Україну із Центральної Азії і транспортування російського газу територією України до Європи? Бойко.

Хто пізніше отримав довіреність від Фірташа з правом представляти його інтереси і приймати рішення щодо його власного майна? Бойко.

Хто координує діяльність НАК «Нафтогаз України» сьогодні, як міністр палива і енергетики в нинішньому Уряді Януковича? Бойко!

Коло замкнулося – такий собі «кругообіг Фірташа в природі»…

2. Скільки коштів після такого рішення Верховного Суду Україна має віддати одній людині – Фірташу? Я порахував – це річний бюджет усіх силових структур України разом узятих, в тому числі:

- Міністерства оборони і Збройних Сил;
- Міністерства внутрішніх справ і Внутрішніх військ;
- Служби безпеки України;
- Державної служби спеціального зв’язку і технічного захисту інформації (війська урядового зв’язку);
- Адміністрації державної прикордонної служби (прикордонних військ);
- Національного космічного агентства України (військовий компонент);
- Державної спеціальної служби транспорту (залізничні війська);
- Служби зовнішньої розвідки;
- Головного управління розвідки Міноборони;
- Державного департаменту з питань виконання покарань (тюрми);
- Управління державної охорони (вищих посадових осіб держави).

Якщо в Україні Януковича таке стало можливим, то тоді вже треба зробити наступний крок і визнати очевидне – відтепер не Янукович, а Фірташ є Верховним Головнокомандувачем.

3. До складу компанії «РосУкрЕнерго» не входять Нобелівські лауреати, які (теоретично) могли би заробляти мільярдні прибутки завдяки своїй інтелектуальній власності – проривними технологіями чи новітніми науковими розробками.

Ця компанія була тихенько утворена і так само тихенько зареєстрована далеко від кордонів України і Росії, але під патронатом вищого керівництва цих держав.

Таке собі «Рога і копита» – кілька стільців і комп’ютерів, більше нічого. Жодної власної свердловини, жодного власного газового родовища, жодного метру власної газової труби…

І така компанія раптом отримує право транспортувати багатомільярдні обсяги газу із Росії і країн Центральної Азії до європейських країн?! На тисячі кілометрів?! І навіть розподіляти той газ всередині країн, до окремого підприємства?! Впливаючи на енергетичну, а значить – економічну, соціальну і політичну безпеку цілих країн, сотень мільйонів людей?!

Заробляючи мільярди фактично «з повітря»?! За рахунок чого і кого? Ненаповнених державних бюджетів і невиплачених повною мірою зарплат людям у тих країнах, де розвідували, добували і транспортували природний газ?!

Щоб потім скуповувати на мільярди нерухомість, брати під контроль телеканали, спонсорувати політичні партії і виборчі компанії, впливати на вищих посадових осіб, а через них – на політику суверенних держав?!

В Україні діяльність «РосУкрЕнерго» стала можливою завдяки президентам Кучмі, потім – Ющенку, а тепер – і Януковичу. Обізнані люди кажуть, що газ завжди був «президентським бізнесом». Це не те питання, яке самостійно вирішують міністри (навіть дуже утаємничені), депутати, чи верховні судді...

Як бачимо, сьогодні (так само як учора і позавчора) «РосУкрЕнерго» в Україні на коні. Але так не буде завжди.

Коли прийде українська влада, яка дбатиме про інтереси країни насамперед, то місця в Україні не буде – ні засновникам, ні операторам, ні лобістам «РосУкрЕнерго» у владних кріслах.

http://grytsenko.com.ua/blog/view-firtash-stav-verkhovnym-holovnokomanduvachem.html