26 травня 2010 р. | Автор: Helen | Переглядів: 1701 | Коментарів: 2
У зв‘язку з початком страйку трудового колективу 21 травня припинив роботу ВАТ "Прилуцький завод "Білкозин" - єдиний український виробник білкової ковбасної оболонки. Працівники цього колись зразкового в усіх відношеннях підприємства були змушені піти на найрадикальніші заходи, вимагаючи погашення боргів по зарплатні, підвищення тарифних ставок та окладів і забезпечення соціальних виплат.
Перебіг першого дня страйку був такий: о 7.30 зупинився основний цех з випуску ковбасної оболонки, а о 9.00 під стінами адмінкорпусу на мітинг зібралися страйкуючі заводчани. Їх активно підтримали всі фракції міської ради, народний депутат від БЮТ Олег Ляшко, представники профспілок області, міста і району.
Як розповіла "Граду" голова профспілки працівників агропромислового комплексу Вікторія Коротя, до страйку ніхто нікого не примушував - виступити проти дій адміністрації зважилися близько 500 працівників "Білкозину", тоді як решта (а це більше сотні людей) залишилася на своїх робочих місцях.
Страйку передувала попереджувальна акція протесту, що пройшла 5 травня. Однак роботодавець своїх обіцянок вкотре не виконав.

Проблеми із зарплатою спіткали колектив "Білкозину" ще наприкінці 2008 року. Тоді, мотивуючи свої дії настанням фінансово-економічної кризи, адміністрація підприємства почала затримувати зарплатню й в односторонньому порядку припинила соцвиплати, передбачені колективним договором. Людям вчасно не віддавали чесно зароблене, пояснюючи це тим, що у заводу немає прибутків. Дійшло до того, що перед новорічними святами представники трудового колективу ледь не штурмом взяли кабінет директора й примусили керівництво виплатити заборговане. Проте цим конфлікт не вичерпався.
З нового 2009 року зарплатня знову затримувалася і люди почали масово звертатися за захистом своїх прав до суду. У відповідь - масові скорочення, під які, за словами Вікторії Короті, потрапили й дуже цінні для підприємства фахівці. Окрім скорочень та боргів по зарплатні, на заводчан чекали ще два "сюрпризи" від адміністрації: триденний робочий тиждень і чотиригодинний робочий день. Умови ставали дедалі нестерпнішими. Особливо для сімей, котрі працюють на "Білкозині" у повному складі. Адже вони фактично зосталися без засобів для існування.
У квітні 2009-го працівники "Білкозину" вперше заговорили про страйк і вирішили вдатися до колективного трудового спору, котрий трохи згодом був зареєстрований Національною службою посередництва та примирення. Як наслідок – з’явилася передбачена законом примирна комісія, котра мала розглянути всі спірні питання. Однак адміністрація "Білкозину" на примирні процедури не йшла. Тоді до справи долучилася прокуратура. Профком заводу звертався куди тільки міг, але вимоги колективу по заробітній платі, соцвиплатам і тарифним ставкам та окладам все одно не виконувалися. Щоправда, були поступки. Профспілковий комітет і генеральний директор заводу уклали угоду про те, що за умови вчасної виплати зарплатні люди зачекають з тарифними ставками. Трудовий колектив пішов на такий крок, адже адміністрація зобов’язалася до кінця 2009 року погасити заборгованість по соцвиплатах і перевела завод з триденного на п’ятиденний робочий тиждень, що було дуже важливо, оскільки, працюючи по три дні, люди втрачали в заробітній платі, відпускних, зарахуваннях до загального стажу тощо.
"Білкозин" перейшов на п’ятиденний робочий тиждень, але заробітну плату знову затримували. І це при тому, що з березня 2009-го підприємство працювало без зупинок і дев’яносто відсотків своєї продукції відправляло на експорт.
У листопаді 2009 року на "Білкозині" змінилося керівництво. Нові керманичі заводу заявили, що держава заборгувала підприємству велику суму ПДВ. Генеральний директор пообіцяв, що якщо заводу повернуть ПДВ, то він погасить людям усі борги по зарплаті й надалі їх не буде. У той період саме бушували президентські вибори, тож Прилуки стали місцем електорального паломництва перших політиків держави. Відтак, колектив "Білкозину" зміг звернутися зі своїми бідами до тодішніх Президента Віктора Ющенка і Прем’єра Юлії Тимошенко, а також до Голови Верховної Ради Володимира Литвина. Було багато прохань і поневірянь, але завдяки діям профспілок у січні 2010-го "Білкозину" таки повернули 5 мільйонів гривень ПДВ, які символічно передав заводу нардеп Олег Ляшко. Люди отримали зарплатню за жовтень, листопад, грудень, аванс і частину заробітної плати за січень. І на цьому зарплатний процес… завмер. Як зазначила Вікторія Коротя, із січня по травень 2010-го адміністрація "Білкозину" виплатила своїм працівникам лише близько 1 мільйона 200 тисяч гривень, у зв’язку з чим виникли закономірні запитання: де гроші від реалізованої з жовтня по травень продукції і скільки ще заводчанам терпіти наругу над собою?
Сьогодні працівники і профспілки заводу налаштовані дуже рішуче. Вони кажуть, що страйкуватимуть до повного задоволення трьох своїх вимог: адміністрація має погасити всю заборгованість по зарплатні й забезпечити поточні виплати, привести тарифні ставки до норм галузевої угоди (на сьогодні ці ставки на "Білкозині" нижчі майже на 40 відсотків), здійснити всі соцвиплати.
Звернення з проханням про допомогу й захист за одностайної підтримки депутатів міської ради та міського голови Юрія Беркута направлені до Президента України, Кабінету Міністрів, Генпрокуратури, інших високих інстанцій. Якщо власник підприємства й надалі не дотримуватиметься законодавства України, трудовий колектив "Білкозину" порушить питання про реприватизацію заводу, тобто про його повернення у власність держави.
"Ми хочемо, аби зрештою нас почули, і сподіваємося, що страйк допоможе у цьому. Керівництво заводу намагалося зробити певні кроки задля пом’якшення ситуації, але запізно: у людей увірвався терпець", - наголосила Вікторія Коротя.

Марина Андрієнко
http://gradpryluky.info