7 травня 2010 р. | Автор: Frankinshtain | Переглядів: 2935 | Коментарів: 8
Близько восьмої години вечора тридцятого квітня на бувшому військовому аеродромі сталася жахлива трагедія. Під час проведення навчально-тренувального польоту зазнав катастрофи мотодельтаплан, на борту якого знаходилися Василь Мелащенко і Володимир Борзаковський. Обоє авіаторів загинули миттєво на місці льотної пригоди. За офіційною версією МНС: «У результаті падіння мотодельтаплана, що виконував несанкціонований політ, загинуло дві людини. По факту події правоохоронними органами ведеться слідство…».

Погоджуюся, політ дійсно був несанкціонованим, але якщо було б навпаки, то чи це могло б зберегти життя пілотам? Не думаю. Тоді виникає питання, що призвело до трагедії? Скажу. Я був єдиним очевидцем польоту Василя і Володимира і міг бачити все, від початку до страшного кінця. Тридцятого квітня було здійснено декілька аеродромних польотів, у простих метеорологічних умовах, у денний час, починаючи з 19-ї години. Вітер був помірний, приблизно 1-2 м/с - південний. Атмосфера стабільна, видимість ідеальна. Дельтаплан Василя Мелащенка під його керуванням з пасажиром Володимиром Борзаковським о 19-й годині 45 хвилин піднявся у повітря в південному напрямку, набравши висоту приблизно 40 метрів, почав здійснювати правий розворот з великим креном з утратою висоти. Потім апарат здійснив другий поворот праворуч, вийшовши на паралель зі злітною смугою. Продовжуючи стрімке зниження, дельтаплан зіткнувся із землею. Пілот діяв адекватно умовам, у які він потрапив, враховуючи брак часу й висоти. Василь Мелащенко дав повний газ, щоб набрати необхідну швидкість, яка б дозволила зробити вирівнювання по тангажу з послідуючим набором висоти. Але попутний напрямок вітру, брак висоти і низхідний повітряний потік не дозволили цього зробити. Висновок: помилка пілота при здійсненні маневру зразу після злету без вирівнювання і безпечного набору висоти. Фатальна помилка і короткі секунди… Можливо, пілоту необхідно було діяти інакше, але ним було обрано єдиний спосіб, ухвалено рішення, яке він виконував до самого кінця…

Жахлива помилка. Що їй передувало? Дванадцять років життя, відданого небу. Сотні годин безаварійних польотів. Тисячі злетів і м’яких посадок. У той трагічний квітневий вечір на борту мотодельтаплана Василя Мелащенка перебував наш друг Володя Борзаковський - людина, яка не була випадковим пасажиром. Він був одним із нас, теж пілот мотодельтаплана з досвідом самостійних польотів.

Небо не прощає помилок, воно враз стає жорстоким, коли пілот допускає дії, які виходять за рамки законів аеродинаміки. Але за це його не можна проклинати. Убиває не небо, а земля, яка ревнує своїх дітей до безкрайньої блакиті і бере у свої смертельні обійми, щоб назавжди повернути пілотів на небо. Василь і Володимир тридцятого квітня здійснили свій крайній політ, який для них став останнім.

Небо подарувало мені чудову чоловічу дружбу. Небо і забрало у мене двох рідних мені людей. Воно забрало у родин синів, братів, батьків. Страшна плата за любов до неба, за яку розплатилися рідні… Ніяке захоплення не є виправданням такої плати. Але інакше бути не могло. Василь і Володимир не були одержимими, вони просто любили небо і не могли без нього жити. Це була краща частина їхнього життя, котра закреслила інші, в яких була любов до коханих, дітей, батьків і друзів. Осиротіли всі.

Для простих і злих на язик земляних обивателів – відрубаю. Ми, авіатори, - не збіговисько самовбивць. Ми теж хочемо жити. Можливо, любові до життя у нас більше, ніж у інших разом узятих. Ми не граємо в рулетку зі смертю і не відносимо себе до когорти фаталістів. Тим більше ніколи дельтаплани не вважали ліками від похилого віку. Василь Мелащенко часто говорив мені, що хороший пілот - це старий пілот! Цими словами сказано все... Вася, Володя, я і багато інших наших друзів по авіації хотіли й хочемо літати не тільки сьогодні, а завжди…

У день, коли ховали моїх друзів, вітер роздягав вишні, знімаючи з них весняні білі наряди. Дув південь - такий рідкісний для цієї пори року вітер, що передрікає теплу погоду з відносним вечірнім штилем. Починався травень, травень наших польотів і наших мрій. Тепер він буде і травнем нашої пам’яті.

Вічна пам‘ять, дорогі брати…
Вам було пухом небо, нехай вам стане пухом земля…
Владислав Кіча