14 квітня 2010 р. | Автор: Helen | Переглядів: 1120 | Коментарів: 0
Прилучани давно переросли аматорський рівень
Всесвітній день театру, започаткований ЮНЕСКО 1961 року, прилучани відзначили 25 березня в міській Центральній бібліотеці ім. Любові Забашти.
Переважно юні – учні шкіл №№6 і 14, гімназії №5, студенти медучилища й педколеджу – зібралися для того, щоб поділитися, яке місце в їхньому житті посідає театр.
До розмови спонукала режисер та ведуча дійства бібліотекар Ніна Горбань, нагадавши кілька суттєвих моментів з історії українського театру, а саме: перший професійний театр в Україні був створений в Єлисаветграді (Кіровограді) 1882 року Марком Кропивницьким; у Києві подібний театр з’явився роком пізніше, очолив його Михайло Старицький.
"У Прилуках, - продовжила Тетяна Іващенко, науковий працівник краєзнавчого музею, - професійний театр виник у 1927 році на базі аматорських "Інтиму" та єврейського театрів, а також самодіяльних колективів клубів махорфабрики й Кустівець. Біля його витоків стояв режисер Іван Бровченко, пізніше - народний артист України. Саме через його переїзд до Ніжина театр, на жаль, самоліквідувався 1950 року".
Звісно, нелегко викликати малознайомих людей на відверту розмову. Пані Горбань це добре вдалося за допомогою провокаційного запитання "Театр чи дискотека?". "Життя багатогранне, - зауважила старшокласниця Інна, - і нам цікаво пізнавати світ не тільки через кіно, телебачення, дискотеку, музей, бібліотеку, Інтернет, а й через театр. Розмаїття – запорука життєвості".
У відповідь на запитання "Хто з вас останнім часом побував на спектаклі?" більшість присутніх підняли руку – вони відвідали лютневу прем’єру "Кубіків" "Нового театру" Artемія. Вона, власне, й стала приводом до дискусії. Позитив спектаклю звівся до формули "продуманий сценарій, яскраве світлове й музичне забарвлення, майстерна гра акторів, а головне – неординарна тематика (твір про тих, хто потрапив у тенета наркотиків)". Дійсно, це сувора правда життя. Недарма студентка медучилища Ольга назвала "Кубікі" пересторогою і порекомендувала батькам та дітям переглянути спектакль, щоб вочевидь переконатися, до яких катастрофічних наслідків призводить байдужість.
Похвально, що дидактична спрямованість бесіди підкреслювалася слайдами ключових сцен "Кубіків" та нещодавнього київського показу мод, організованого фондом "АнтиСНІД".
Хоча при цьому частина учасників дискусії заявляла, що тема наркоманії вже нав’язла їм у зубах. Вони прагнуть романтики, і резонно було б постановникам частіше звертатися до вічно молодої класики.
"Театр мусить тривожити сумління, підштовхувати молодь до одвічного "Чи правильно я живу?", - втрутився у суперечку Artемій. - Отож, цікаво дізнатися, які теми хвилюють вас найбільше?" Бліц-опитування показало, що це кохання, взаємини батьків і дітей, збереження власного "я", здобуття освіти, професійне становлення, виживання молодої сім’ї та... одностатеві шлюби й суїцид.
Такий вибір пояснила студентка педколеджу Марина: "Молоді нестерпно важко зорієнтуватися в цьому світі. Батькам не до нас: заклопотані роботою. Душа потребує поради. Тож і сподіваємося на насичений театральний репертуар (не менше 3-4 вистав щотижня). Може, це допоможе вирішити болючі моральні проблеми".
На підтвердження цього Катерина Котеленець, керівник театру "Первоцвіт", сказала: "Театр – ідеальний простір для живого обміну емоціями, справжнього переживання. Відтак, вважається одним із найвпливовіших видів мистецтва".
Природно, що до розмови приєдналася й авторка цих рядків.
Я пам’ятаю злиденне життя повоєнних років, напівзруйновані Прилуки. Одначе вистояли! Врятувала культура. Як не дивно, у місті успішно функціонували клуби, бібліотеки, музей, кінотеатр ім. М. Горького, будинок піонерів з гуртками на будь-який смак. І, певна річ, - професійний театр, котрий не лише формував духовність, а й дарував людям надію у ті важкі часи. Зараз, в епоху економічних криз, викликів не зменшилося. Долати їх спроможний лише театр професійний (прилучани давно переросли аматорський рівень!). Подбати про його відродження мусимо якомога швидше. Є міцне підґрунтя: шість аматорських колективів, традиції, бажання громади і кваліфікований менеджмент. Є і міська Програма "Муніципальний театр ім. М.Ф. Яковченка" на 2010-2015 рр., затверджена депутатами 25 березня поточного року.
Проґавимо час – через десять років будемо працювати, в основному, на утримання ще однієї виховної колонії. Бо добре відомо: культура – це головний вітамін моралі, який формує здоров’я особистості й громади.
Клара Лис
На фото: виступає Arteмій, режисер "Нового театру"
http://gradpryluky.info
Прилучани давно переросли аматорський рівень
Всесвітній день театру, започаткований ЮНЕСКО 1961 року, прилучани відзначили 25 березня в міській Центральній бібліотеці ім. Любові Забашти.
Переважно юні – учні шкіл №№6 і 14, гімназії №5, студенти медучилища й педколеджу – зібралися для того, щоб поділитися, яке місце в їхньому житті посідає театр.
До розмови спонукала режисер та ведуча дійства бібліотекар Ніна Горбань, нагадавши кілька суттєвих моментів з історії українського театру, а саме: перший професійний театр в Україні був створений в Єлисаветграді (Кіровограді) 1882 року Марком Кропивницьким; у Києві подібний театр з’явився роком пізніше, очолив його Михайло Старицький.
"У Прилуках, - продовжила Тетяна Іващенко, науковий працівник краєзнавчого музею, - професійний театр виник у 1927 році на базі аматорських "Інтиму" та єврейського театрів, а також самодіяльних колективів клубів махорфабрики й Кустівець. Біля його витоків стояв режисер Іван Бровченко, пізніше - народний артист України. Саме через його переїзд до Ніжина театр, на жаль, самоліквідувався 1950 року".
Звісно, нелегко викликати малознайомих людей на відверту розмову. Пані Горбань це добре вдалося за допомогою провокаційного запитання "Театр чи дискотека?". "Життя багатогранне, - зауважила старшокласниця Інна, - і нам цікаво пізнавати світ не тільки через кіно, телебачення, дискотеку, музей, бібліотеку, Інтернет, а й через театр. Розмаїття – запорука життєвості".
У відповідь на запитання "Хто з вас останнім часом побував на спектаклі?" більшість присутніх підняли руку – вони відвідали лютневу прем’єру "Кубіків" "Нового театру" Artемія. Вона, власне, й стала приводом до дискусії. Позитив спектаклю звівся до формули "продуманий сценарій, яскраве світлове й музичне забарвлення, майстерна гра акторів, а головне – неординарна тематика (твір про тих, хто потрапив у тенета наркотиків)". Дійсно, це сувора правда життя. Недарма студентка медучилища Ольга назвала "Кубікі" пересторогою і порекомендувала батькам та дітям переглянути спектакль, щоб вочевидь переконатися, до яких катастрофічних наслідків призводить байдужість.
Похвально, що дидактична спрямованість бесіди підкреслювалася слайдами ключових сцен "Кубіків" та нещодавнього київського показу мод, організованого фондом "АнтиСНІД".
Хоча при цьому частина учасників дискусії заявляла, що тема наркоманії вже нав’язла їм у зубах. Вони прагнуть романтики, і резонно було б постановникам частіше звертатися до вічно молодої класики.
"Театр мусить тривожити сумління, підштовхувати молодь до одвічного "Чи правильно я живу?", - втрутився у суперечку Artемій. - Отож, цікаво дізнатися, які теми хвилюють вас найбільше?" Бліц-опитування показало, що це кохання, взаємини батьків і дітей, збереження власного "я", здобуття освіти, професійне становлення, виживання молодої сім’ї та... одностатеві шлюби й суїцид.
Такий вибір пояснила студентка педколеджу Марина: "Молоді нестерпно важко зорієнтуватися в цьому світі. Батькам не до нас: заклопотані роботою. Душа потребує поради. Тож і сподіваємося на насичений театральний репертуар (не менше 3-4 вистав щотижня). Може, це допоможе вирішити болючі моральні проблеми".
На підтвердження цього Катерина Котеленець, керівник театру "Первоцвіт", сказала: "Театр – ідеальний простір для живого обміну емоціями, справжнього переживання. Відтак, вважається одним із найвпливовіших видів мистецтва".
Природно, що до розмови приєдналася й авторка цих рядків.
Я пам’ятаю злиденне життя повоєнних років, напівзруйновані Прилуки. Одначе вистояли! Врятувала культура. Як не дивно, у місті успішно функціонували клуби, бібліотеки, музей, кінотеатр ім. М. Горького, будинок піонерів з гуртками на будь-який смак. І, певна річ, - професійний театр, котрий не лише формував духовність, а й дарував людям надію у ті важкі часи. Зараз, в епоху економічних криз, викликів не зменшилося. Долати їх спроможний лише театр професійний (прилучани давно переросли аматорський рівень!). Подбати про його відродження мусимо якомога швидше. Є міцне підґрунтя: шість аматорських колективів, традиції, бажання громади і кваліфікований менеджмент. Є і міська Програма "Муніципальний театр ім. М.Ф. Яковченка" на 2010-2015 рр., затверджена депутатами 25 березня поточного року.
Проґавимо час – через десять років будемо працювати, в основному, на утримання ще однієї виховної колонії. Бо добре відомо: культура – це головний вітамін моралі, який формує здоров’я особистості й громади.
Клара Лис
На фото: виступає Arteмій, режисер "Нового театру"
http://gradpryluky.info
Додати коментар:
