28 вересня 2009 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 1213 | Коментарів: 4
Горі він вогнем - до такого висновку приходить усе більше молодих людей, які розуміють: нічого гарного телевізор у їхнє життя не вносить.

Ще 30 років тому кожна благополучна родина прагнула купити телевізор. Його ставили на найкраще місце у квартирі. Сьогодні намітилася інша тенденція. Молоді родини всі частіше відмовляються від «говорячого екрану» в будинку.

«Чому?» - запитали ми їх.

Я щаслива без телевізора
Розповідає Наталя Свєшникова:

«Ми вирішили віддати телевізор знайомим – трирічна дочка дивилася його нескінченно, неможливо було вимкнути без істерики. Та й друге, піврічне маля, очей не відводило від екрана.

Ми й самі гаяли час, перемикаючи канали з одного на іншій. Чоловік дивився гумористичні передачі, я «підсаджувалася» на серіали.

«Зріли» ми довго. Але рішення був обопільним - телевізор вивезли. Спочатку було незвично, але вже через тиждень з‘явилося відчуття, що ми жили без телевізора завжди.

Тепер новини дізнаємося з Інтернету, завантажуємо гарне кіно. Я стала читати книги, займатися спортом - на це з‘явився час. Я щаслива без телевізора».

Не «ящик» пояснює, що важливо в житті
Любов Івенкова:

«Від мене пішов хлопець і забрав свій телевізор. Купити новий відразу не змогла, а потім виявила, що життя стало зовсім іншим!

Потім я познайомилася з нинішнім чоловіком, що теж жив без телевізора. Ми дивимося фільми, які нам подобаються і без реклами. Вечорами читаємо книги, ходимо до музеїв.

Дитина в нас росте без телевізора. Ми самі вмикаємо йому мультики - ті, які вважаємо потрібними, тоді, коли йому й нам зручно, і обмеживши за часом.

Ми самі, а не «ящик», тепер пояснюємо дитині, що важливо в житті, і до чого треба прагнути».

Я стала жити своїм життям
Олена Решетникова:

«Коли я жила з телевізором, у мене склалося відчуття, що основне завдання телемовлення - створення в населення постійної непевності в майбутньому й тривоги.

Робиться це за рахунок сцен насильства, крові, смерті, катастроф. Тебе вводять у хронічний стрес. А в таку свідомість можна «влити» будь-яку інформаціюю, що людина прийме без критики.

Якщо дивитися телевізор, то складається враження, що в Росії живуть тільки менти, прокурори, судді, бізнесмени й бандити. Пізнавальних й освітніх програм дуже мало.

Після того, як я позбулася «ящика», я початку жити своїм життям, у мене з‘явилося більше вільного часу, я стала навіть фізично краще себе почувати.»



http://val.ua/culture/Culture/200331.html