24 серпня 2009 р. | Автор: Helen | Переглядів: 1003 | Коментарів: 0
Повно Ліття
Незабаром Україна відзначатиме головне свято держави – День Незалежності. Фактично його можна прирівняти до дня народження. Тим більше, що нинішнього року Україна святкуватиме вісімнадцятиріччя, і це символічно - своєрідний етап життя країни, перехід у повноліття.
З датою 24 серпня Україна визначилася не одразу. Спочатку День Незалежності святкували у липні, і лише згодом було ухвалено рішення стосовно серпневої дати. Дозволю собі подати коротку історичну довідку, що допоможе пригадати деякі моменти новітньої історії держави.
День Незалежності України вперше відзначили 16 липня 1991 року.
16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла ухвалу Декларації про державний суверенітет України. Тоді ж Верховна Рада УРСР ухвалила ще один документ - постанову «Про День проголошення незалежності України». У ньому зазначалося: «Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки ПОСТАНОВЛЯЄ: Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято».
24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла документ виняткового для долі українського народу значення - Акт проголошення незалежності України, в якому говорилося: "Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла було над Україною у зв‘язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України".
Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт про проголошення незалежності України, виникла потреба змінити дату відзначення свята. Тому 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову "Про День Незалежності України”, відповідно до якої це свято перенесено на 24 серпня.
Вісімнадцять років. Здавалося б, прищувата підлітковість повинна минути, максималістські вибухи - перерости у поміркованість, протестні випади - дозріти до розумного самоствердження. Але, на жаль, з державою цього не відбулося. Навпаки, доросле становлення з кожним роком віддаляється, а самостійність стала скоріше тягарем, аніж інструментом для розвитку.
Вісімнадцять років. Для юнаків це вік, з якого гіпотетично можна потрапити до війська. Україна ж досі не визначилася, в якій армії проходитиме строкову службу: під натівськими знаменами чи у кирзі радянського зразка. Для дівчат вісімнадцять - це вірогідна можливість закінчити романтичні стосунки реальним шлюбом. Але Україна так і не визначилася, за кого вийти заміж: чи за Захід, чи за Кремль. А, можливо, продовжувати блудити з першим і другим, ризикуючи залишитися одиначкою назавжди, віддавши на поталу свою цноту? Чи взагалі «вискочити» за кого-небудь і стати затурканою домогосподаркою без права голосу у своїй хаті?
Вісімнадцять років. Це вік, коли закінчують визначатися з профорієнтацією і обирають за знаннями чи можливостями навчальний заклад або взагалі влаштовуються на роботу, щоб отримувати свої кревні. Україна навіть не робить спроби вступити до престижного вишу. Та й з працевлаштуванням якось не склалося. Очевидна повна відсутність національної ідеї і бачення моделі того, що ми хочемо будувати. Гарбузово-шароварний націоналізм з лобизанням писанок та вишиванок – пряма дорога до вступу у «кульпросвєт» на кшталт Академії Поплавського. Але чи дасть така освіта, тобто, майбутнє батьківщини, можливість прогодувати себе, інакше кажучи, зайняти достойне місце у Європі? Напевно, що ні.
Як би там не було, але свято є свято. Бог його знає, та все ж не хочеться втрачати надії, що Україна зрештою подорослішає. Таке трапляється. Іноді довго переслідує дитинство і відносна поміркованість приходить десь після двадцяти п’яти. Це тоді, коли час клеїти нову фотографію у паспорт. З таким зубожінням, як сьогодні, ми ризикуємо сфотографуватися в тому ж костюмі, у якому були і в шістнадцять...
Зі святом вас, дорогі городяни!
http://gradpryluky.info
Повно Ліття
Незабаром Україна відзначатиме головне свято держави – День Незалежності. Фактично його можна прирівняти до дня народження. Тим більше, що нинішнього року Україна святкуватиме вісімнадцятиріччя, і це символічно - своєрідний етап життя країни, перехід у повноліття.
З датою 24 серпня Україна визначилася не одразу. Спочатку День Незалежності святкували у липні, і лише згодом було ухвалено рішення стосовно серпневої дати. Дозволю собі подати коротку історичну довідку, що допоможе пригадати деякі моменти новітньої історії держави.
День Незалежності України вперше відзначили 16 липня 1991 року.
16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла ухвалу Декларації про державний суверенітет України. Тоді ж Верховна Рада УРСР ухвалила ще один документ - постанову «Про День проголошення незалежності України». У ньому зазначалося: «Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки ПОСТАНОВЛЯЄ: Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято».
24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла документ виняткового для долі українського народу значення - Акт проголошення незалежності України, в якому говорилося: "Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла було над Україною у зв‘язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України".
Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт про проголошення незалежності України, виникла потреба змінити дату відзначення свята. Тому 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову "Про День Незалежності України”, відповідно до якої це свято перенесено на 24 серпня.
Вісімнадцять років. Здавалося б, прищувата підлітковість повинна минути, максималістські вибухи - перерости у поміркованість, протестні випади - дозріти до розумного самоствердження. Але, на жаль, з державою цього не відбулося. Навпаки, доросле становлення з кожним роком віддаляється, а самостійність стала скоріше тягарем, аніж інструментом для розвитку.
Вісімнадцять років. Для юнаків це вік, з якого гіпотетично можна потрапити до війська. Україна ж досі не визначилася, в якій армії проходитиме строкову службу: під натівськими знаменами чи у кирзі радянського зразка. Для дівчат вісімнадцять - це вірогідна можливість закінчити романтичні стосунки реальним шлюбом. Але Україна так і не визначилася, за кого вийти заміж: чи за Захід, чи за Кремль. А, можливо, продовжувати блудити з першим і другим, ризикуючи залишитися одиначкою назавжди, віддавши на поталу свою цноту? Чи взагалі «вискочити» за кого-небудь і стати затурканою домогосподаркою без права голосу у своїй хаті?
Вісімнадцять років. Це вік, коли закінчують визначатися з профорієнтацією і обирають за знаннями чи можливостями навчальний заклад або взагалі влаштовуються на роботу, щоб отримувати свої кревні. Україна навіть не робить спроби вступити до престижного вишу. Та й з працевлаштуванням якось не склалося. Очевидна повна відсутність національної ідеї і бачення моделі того, що ми хочемо будувати. Гарбузово-шароварний націоналізм з лобизанням писанок та вишиванок – пряма дорога до вступу у «кульпросвєт» на кшталт Академії Поплавського. Але чи дасть така освіта, тобто, майбутнє батьківщини, можливість прогодувати себе, інакше кажучи, зайняти достойне місце у Європі? Напевно, що ні.
Як би там не було, але свято є свято. Бог його знає, та все ж не хочеться втрачати надії, що Україна зрештою подорослішає. Таке трапляється. Іноді довго переслідує дитинство і відносна поміркованість приходить десь після двадцяти п’яти. Це тоді, коли час клеїти нову фотографію у паспорт. З таким зубожінням, як сьогодні, ми ризикуємо сфотографуватися в тому ж костюмі, у якому були і в шістнадцять...
Зі святом вас, дорогі городяни!
http://gradpryluky.info
Додати коментар:
