19 серпня 2009 р. | Автор: Helen | Переглядів: 1071 | Коментарів: 1
19.08.09. Чудовою традицією прилуцької громади є вшанування пам’яті земляків, які лишили по собі благородні справи. Такі заходи часто відбуваються і в міській Центральній бібліотеці ім. Любові Забашти - книгозбірні, котра давно набула статусу одного з потужних інформаційних центрів Чернігівщини.

Недільної пори 16 серпня в затишній залі бібліотеки відзначалася скорботна дата: третя річниця трагічної загибелі фотохудожника Володимира Степановича Яковенка, лауреата літературно-мистецької премії ім. Любові Забашти, лауреата чотирьох всеукраїнських фотовиставок (2001, 2002, 2003, 2005), члена Ліги фотографів України, члена Спілки фотохудожників України.
Зустріч, на яку з Києва завітали син і донька художника, ініціювала дружина покійного Людмила Василівна Яковенко за підтримки бібліотекарів Любові Сахран та Інни Шерстобітової, режисера і ведучої дійства.

Першої миті запрошених на зустріч представників творчої інтелігенції міста полонила експозиція з 20 фоторобіт Майстра під назвою "З вірою в Україну". В оновленому варіанті. Як пізніше пояснила пані Людмила, фото, виконані Яковенком на цифровому фотоапараті, нещодавно були видрукувані на глянцевих і матових полотнищах у Києві. Нова технологія вкупі з ідейним наповненням картин надала їм ефектного забарвлення. Неземної краси й витонченості краєвиди України (Густиня, Сокиринці, Прилуки, Софіївка (Умань), Київ, Крим…) в цікавому рамковому оздобленні одразу налаштували на філософський лад. Певно, як і шляхетна тональність вступної промови Інни Шерстобітової.
"Фотограф, - сказала вона, - це мислитель, тонкий знавець людської психології, який вчить бачити потаємну красу миттєвостей швидкоплинного життя. Полотна Володимира Яковенка, що збагатили духовну скарбницю України, гідна тому ілюстрація. Відтак, безкінечно будуть поживою для нашого розуму й душі".
Затамувавши подих, публіка слухала зворушливу сповідь Людмили Василівни. Стримуючи сльози, ця скромна, красива у своїй бездоганній величавості жінка підкреслила: "Трагічний випадок обірвав творчий політ Володимира. Але наші дорослі діти (донька-психолог, син-юрист – примітка К.А.) і особисто я зробимо все можливе, аби прилучани Майстра не забували".
"Шкода, мені не довелося спілкуватися з паном Володимиром, - продовжила розмову поетка Ніна Полив’яна. – Одначе я його добре знаю: посприяли виставки. Талановита людина тонкої душевної організації. Інтелігент, котрий прагнув в усьому досконалості. Патріот, в роботах якого нуртує глибока й непоказна, але життєстверджуюча любов до землі, сонця, людини".

Захоплення викликало і барвисте слово Ніни Ткаченко, поетки, журналістки, колишнього директора редакції міськрайонного радіомовлення. Спершу пролунали рядки її поезії "Пам’яті Майстра":
У серпневого літа ще безліч принад!
І шукав би ти квітку й росу на пелюстці...
Та дорога не вміє вертатись назад,
Бо згубила сліди в позаобрійній пустці.
А далі зазначила: "Ми живемо в хаотичному світі праведного й грішного. Гадаю, фотокартини Володимира Степановича поступово допоможуть нам пристати до берега Гармонії".

Чимало учасників зібрання, в тому числі й книголюби Валентина Макаренко та Ольга Куриленко, воздали належне Людмилі Василівні за те, що стійко витримала зненацький удар долі, знайшла сили максимально зібратися заради дітей, а ще – популяризації творчої спадщини чоловіка.
Півторагодинний діалог завершив відомий Григорій Радченко, подякувавши насамперед бібліотекарям за свято. "Знайомство з доробком обдарованої людини – це радість, - сказав художник. – Оскільки колекція Володимира Яковенка складається з кількох сотень примірників, то радість ця подвійна: довго триватимуть зустрічі.

Це сонячне надбання живитиме громаду моральною міццю, надією на те, що, попри негаразди й труднощі, ми все-таки відродимося як нація. Завдячуючи таким патріотам, як Володимир Яковенко, котрий вічно житиме у пам’яті прилучан".
І не інакше! Пам’ятаєте знамениті рядки Ліни Костенко?
...Є природа – і немає смерті,
Є тільки різні стадії життя.
PS. Марна справа розповідати про фотокартини Володимира Яковенка – їх треба бачити. Шановні добродії! Не полінуйтеся відвідати бібліотеку ім. Любові Забашти – не пожалкуєте!

Клара Алексєєва
фото автора

газета "Град Прилуки"
http://www.guberniya.net.ua