7 серпня 2009 р. | Автор: Helen | Переглядів: 1352 | Коментарів: 0
Доля циркового артиста
06.08.09. Еквілібристика... Це грація і пластика, це спритність і вправність. Це - Цирк! Для когось це - дитинство. А для когось - життя. Минуле, скільки себе пам’ятаєш, і майбутнє - допоки можеш його уявити. Бо це - найголовніша справа, від якої неможливо відпочити, яка не має відпусток і канікул, а лише сповнені тренуваннями й виступами дні... Така вона, доля циркового артиста.
Про неї марять чимало дітлахів, та з віком рожевий міраж зникає, звільняючи місце для більш земних професій. Так буває часто. Але не завжди. Бо хто ж тоді даруватиме радість глядачам на арені цирку, вражатиме сміливістю й завзяттям під його куполом?
З 35-ти років Юрія Шавра у цирку пройшла половина. А якщо врахувати ще й той час, коли після уроків бігав на заняття до студії циркового мистецтва «Удай» у клубі прилуцького заводу «Будмаш» - то вийде, що цирк захопив його з самісінького дитинства. Насправді ж так і було. «Провина» в тому, перш за все, керівника циркового гуртка Олександра Грузіна, безтямно закоханого в свою справу. Цю любов Олександр Петрович сповна передав вихованцям.
Бо як іще можна пояснити те, що тоді величезною популярністю серед прилуцьких випускників користувалося столичне циркове училище? З Прилук до світу цирку відправилися півтора десятка молодих людей, і кілька з них досягли на цій ниві суттєвих успіхів і популярності: Віктор Кіхтєв - лауреат двох міжнародних конкурсів, Володимир Лазебний - жонглер Українського гастрольно-концертного об’єднання, Леонід Андрусенко - артист оригінального жанру Київського цирку.
По закінченні дев’яти класів місцевої школи №5 до Київського училища естрадно-циркового мистецтва зібрався і Юрій Шавро. Та мама-бібліотекар і тато-провізор про вибір сина й слухати не хотіли: хіба ж то професія? Тому ублагали директора школи під жодним приводом не віддавати Юркові документів: мовляв, нехай ще два роки повчиться, набереться розуму, а там, гляди, і якимсь нормальним фахом зацікавиться.
Та час, наданий на роздуми, тільки зміцнив у хлопцеві прагнення стати професійним еквілібристом. Закінчивши школу, він уперше переступив поріг омріяного училища, навіть не уявляючи, наскільки кардинально це змінить його життя.
Першим кроком на шляху до кар’єри стало досконале опанування моноциклу - циркового велосипеду з одним колесом і без керма. Другим - знайомство зі студенткою з молодшого курсу Діаною Алещенко. Третім - красивий номер, що створили разом. «Юрій і Діана» - такими заголовками невдовзі зарясніли афіші знаменитого Московського цирку на Цвєтному бульварі; численних шапіто і вар’єте Швейцарії й Німеччини.
Юрій Шавро з надзвичайною теплотою згадує директора Московського цирку Юрія Нікуліна - людину великої душі й щедрого серця. Юрій Володимирович, як ніхто інший, міг підтримати в скрутну хвилину, розрадити добрим словом. Постійно переймався проблемами своїх підлеглих і завжди допомагав їх вирішити. Український дует сподобався Юрію Нікуліну відразу ж, з того моменту, як він його побачив. Тому й запропонував еквілі-бристам роботу в цирку на Цвєтному.
У своєму виборі досвідчений майстер не помилився. Саме Юрій Нікулін номінував перспективних артистів на участь у одному з найпрестижніших міжнародних конкурсів у Парижі «Цирк завтрашнього дня» - і Юрій та Діана з номером, підготовленим відомим режисером Валентином Гнєушевим, отримали золоту медаль! Затим - «срібло» міжнародного фестивалю в Китаї (наші земляки поступилися лише господарям змагань), спеціальний приз фестивалю в Монте-Карло.
Спостерігаючи за успіхами сина, його вибір урешті-решт прийняли й батьки. «Треба бути або дуже гарним артистом, або ніяким», - таким завжди було переконання матері, Тетяни Василівни. Юрій же не тільки не підвів рідних, а й постійно радує їх новими досягненнями. Про них залюбки розповідає, гостюючи в Прилуках. А такі візити - не рідкість. Де б не був, щороку приїздить до батьківської оселі.
Останнім часом не сам, а з дружиною Інною (теж прилучанкою) та дворічною донечкою Аделіною. Прилітають аж з Америки, там зараз працює Юрій зі своєю незмінною партнеркою Діаною у шоу-програмі канадського цирку «CIRQE DU SOLEIL». До речі, Юрій неодноразово пропонував і своєму братові Ігорю розпочати кар’єру циркового артиста. Але той навідріз відмовився! Бо працювати в цирку може далеко не кожен. Для цього, крім таланту, потрібні неймовірні старанність та наполегливість. Успіх приходить до того, хто не мислить поза ареною свого життя.
От і Юрій Шавро - з таких. Ще рік-два, й доведеться попрощатися з моноциклом, адже спортивний вік еквілібриста недовгий. Та це не привід завершувати виступи, лише привід у буквальному розумінні спуститися на землю. Тож у планах - нові номери, нові зустрічі з публікою.
Людмила СМИК.
газета "В двух словах"
http://www.guberniya.net.ua
Доля циркового артиста
06.08.09. Еквілібристика... Це грація і пластика, це спритність і вправність. Це - Цирк! Для когось це - дитинство. А для когось - життя. Минуле, скільки себе пам’ятаєш, і майбутнє - допоки можеш його уявити. Бо це - найголовніша справа, від якої неможливо відпочити, яка не має відпусток і канікул, а лише сповнені тренуваннями й виступами дні... Така вона, доля циркового артиста.
Про неї марять чимало дітлахів, та з віком рожевий міраж зникає, звільняючи місце для більш земних професій. Так буває часто. Але не завжди. Бо хто ж тоді даруватиме радість глядачам на арені цирку, вражатиме сміливістю й завзяттям під його куполом?
З 35-ти років Юрія Шавра у цирку пройшла половина. А якщо врахувати ще й той час, коли після уроків бігав на заняття до студії циркового мистецтва «Удай» у клубі прилуцького заводу «Будмаш» - то вийде, що цирк захопив його з самісінького дитинства. Насправді ж так і було. «Провина» в тому, перш за все, керівника циркового гуртка Олександра Грузіна, безтямно закоханого в свою справу. Цю любов Олександр Петрович сповна передав вихованцям.
Бо як іще можна пояснити те, що тоді величезною популярністю серед прилуцьких випускників користувалося столичне циркове училище? З Прилук до світу цирку відправилися півтора десятка молодих людей, і кілька з них досягли на цій ниві суттєвих успіхів і популярності: Віктор Кіхтєв - лауреат двох міжнародних конкурсів, Володимир Лазебний - жонглер Українського гастрольно-концертного об’єднання, Леонід Андрусенко - артист оригінального жанру Київського цирку.
По закінченні дев’яти класів місцевої школи №5 до Київського училища естрадно-циркового мистецтва зібрався і Юрій Шавро. Та мама-бібліотекар і тато-провізор про вибір сина й слухати не хотіли: хіба ж то професія? Тому ублагали директора школи під жодним приводом не віддавати Юркові документів: мовляв, нехай ще два роки повчиться, набереться розуму, а там, гляди, і якимсь нормальним фахом зацікавиться.
Та час, наданий на роздуми, тільки зміцнив у хлопцеві прагнення стати професійним еквілібристом. Закінчивши школу, він уперше переступив поріг омріяного училища, навіть не уявляючи, наскільки кардинально це змінить його життя.
Першим кроком на шляху до кар’єри стало досконале опанування моноциклу - циркового велосипеду з одним колесом і без керма. Другим - знайомство зі студенткою з молодшого курсу Діаною Алещенко. Третім - красивий номер, що створили разом. «Юрій і Діана» - такими заголовками невдовзі зарясніли афіші знаменитого Московського цирку на Цвєтному бульварі; численних шапіто і вар’єте Швейцарії й Німеччини.
Юрій Шавро з надзвичайною теплотою згадує директора Московського цирку Юрія Нікуліна - людину великої душі й щедрого серця. Юрій Володимирович, як ніхто інший, міг підтримати в скрутну хвилину, розрадити добрим словом. Постійно переймався проблемами своїх підлеглих і завжди допомагав їх вирішити. Український дует сподобався Юрію Нікуліну відразу ж, з того моменту, як він його побачив. Тому й запропонував еквілі-бристам роботу в цирку на Цвєтному.
У своєму виборі досвідчений майстер не помилився. Саме Юрій Нікулін номінував перспективних артистів на участь у одному з найпрестижніших міжнародних конкурсів у Парижі «Цирк завтрашнього дня» - і Юрій та Діана з номером, підготовленим відомим режисером Валентином Гнєушевим, отримали золоту медаль! Затим - «срібло» міжнародного фестивалю в Китаї (наші земляки поступилися лише господарям змагань), спеціальний приз фестивалю в Монте-Карло.
Спостерігаючи за успіхами сина, його вибір урешті-решт прийняли й батьки. «Треба бути або дуже гарним артистом, або ніяким», - таким завжди було переконання матері, Тетяни Василівни. Юрій же не тільки не підвів рідних, а й постійно радує їх новими досягненнями. Про них залюбки розповідає, гостюючи в Прилуках. А такі візити - не рідкість. Де б не був, щороку приїздить до батьківської оселі.
Останнім часом не сам, а з дружиною Інною (теж прилучанкою) та дворічною донечкою Аделіною. Прилітають аж з Америки, там зараз працює Юрій зі своєю незмінною партнеркою Діаною у шоу-програмі канадського цирку «CIRQE DU SOLEIL». До речі, Юрій неодноразово пропонував і своєму братові Ігорю розпочати кар’єру циркового артиста. Але той навідріз відмовився! Бо працювати в цирку може далеко не кожен. Для цього, крім таланту, потрібні неймовірні старанність та наполегливість. Успіх приходить до того, хто не мислить поза ареною свого життя.
От і Юрій Шавро - з таких. Ще рік-два, й доведеться попрощатися з моноциклом, адже спортивний вік еквілібриста недовгий. Та це не привід завершувати виступи, лише привід у буквальному розумінні спуститися на землю. Тож у планах - нові номери, нові зустрічі з публікою.
Людмила СМИК.
газета "В двух словах"
http://www.guberniya.net.ua
Додати коментар:
