7 серпня 2009 р. | Автор: Helen | Переглядів: 1063 | Коментарів: 0
Догрався! Два роки обмеження волі за ухиляння від сплати аліментів
06.08.09. Як правило, вступаючи в шлюб, молоді люди сподіваються на щасливе сімейне життя, сповнене лише світлих і радісних подій. Здійснення своїх заповітних мрій також пов’язують із створенням родини. У більшості випадків так воно насправді і є. Хоча життя повсякчас вносить свої корективи (на жаль, частіше - негативні) у родинні стосунки, змушуючи подружжя шукати вихід із ситуації та рятувати родинне гніздо.
Комусь вдається зробити це швидко і безболісно, декому доводиться пройти тернистий шлях примирення. Нерідко трапляється й найгірше, коли сімейні відносини розбиваються на крутих скелях проблем, сварок і недовіри.
Подружжя прилучан Григорія Григоровича і Тетяни Олександрівни Гармаш (імена змінені з етичних міркувань) почало свій життєвий шлях, як і всі інші пари, - у мирі й любові.
Ступаючи на весільний рушничок, молодята клялися у вічному коханні один до одного, яке зуміють зберегти упродовж усього життя. Тоді вони дійсно були в цьому впевнені. І здавалося, не існувало жодної проблеми чи перепони, яку не могли б здолати, адже їхні думки та вчинки були спільними, і як каже мудре прислів’я: радість, помножена на двох - подвійна радість, а горе, розділене навпіл - половина горя.
Зміцнила шлюб Гармашів поява на світ первістка Артема, а затим і гарненької Алінки. Діти росли на радість та втіху батькам. А біда (безробіття й безгрошів’я) причаївшись, тихцем підкрадалася до них, чатувала на кожному кроці, як хижий звір свою жертву. Та, власне, і не біда зовсім, а звичайні побутові проблеми, які існують чи не в кожній сім’ї. Тільки хтось знайде у собі сили їх побороти, а хтось відступить.
Спочатку Григорій думав, що все минеться і настануть такі часи, коли він матиме достойну роботу, яка допоможе їм з дружиною розрахуватися з боргами, тож і їхати за довгим рублем у Київ йому більше не доведеться. Та все чомусь ніяк не виходило зажити нормальним життям. Не було путньої роботи, грошей постійно не вистачало, а потреби родини з кожним днем росли, як гриби після дощу. Разом з ними накопичувалися й сімейні негаразди, вносячи холодок відчуження у подружні стосунки.
Поселилися в родині Гармашів сварки, докори, сльози розпачу й розчарування, звівши кохання нанівець; розійшлися стежки-доріжки Григорія і Тетяни у різні сторони. Чоловік «помандрував» своїм одиноким шляхом, відразу забувши про батьківський обов’язок з виховання сина і доньки. А Тетяна, залишившись з двома дітьми на руках, намагалася бути їм і за батька, і за матір.
Розлучаючись з дружиною, Григорій за законом мав би сплачувати на дітей аліменти. На перших порах так і було, хоча з різних причин (чи не хотів, чи не міг) весь час запізнювався із виплатою. Він постійно перебував на заробітках у Києві, а про дружину з дітьми й думати не хотів. Згодом від нього і взагалі перестали надходити гроші. Тож нещасна жінка змушена була вдатися до крайніх заходів впливу на свого колишнього чоловіка - подала на нього до суду за злісне ухиляння від сплати аліментів.
А їх сума до того часу набігла доволі кругленька - більше двадцяти тисяч гривень. Звичайно, ті гроші не могли компенсувати дітям відсутності батьківської любові, але були здатні підтримати їх у скруті, бо материнської зарплатні вистачало хіба що на скромне харчування і оплату комунальних послуг.
Судом не раз розглядалися справи щодо притягнення чоловіків до відповідальності за ухиляння від сплати аліментів.
Але дуже рідко хтось з таких горе-батьків опинявся за ґратами. У випадку Григорія і Тетяни Гармашів стереотип був поламаний - закон повністю став на захист дружини, до того ж жінка й сама просила притягти батька своїх дітей до кримінальної відповідальності (мабуть, набрид до смерті чи хотіла провчити як слід).
Тож оцінюючи усі обставини справи, суд дійшов висновку, що дії підсудного Григорія Гармаша кваліфікуються правильно і його провина доведена. Вирішуючи питання щодо призначення йому покарання, врахувалося і злісне ухиляння чоловіка від сплати встановлених рішенням коштів на утримання дітей, і негативна його характеристика, і розмір заборгованої суми.
Тому суд вирішив, що виправлення підсудного можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства з призначенням покарання в межах санкції інкримінованого йому закону - два роки обмеження волі.
Цей випадок стане «добрим» прикладом для інших чоловіків, які безвідповідально ставляться до батьківських обов’язків і не піклуються про своїх нащадків. Можливо, хтось із них таки задумається над своєю поведінкою і не залишить родину напризволяще, нехай навіть і боячись покарання.
Анатолій СУХОНОС, старший помічник Прилуцького
міжрайонного прокурора, молодший радник юстиції.
http://www.guberniya.net.ua/
Догрався! Два роки обмеження волі за ухиляння від сплати аліментів
06.08.09. Як правило, вступаючи в шлюб, молоді люди сподіваються на щасливе сімейне життя, сповнене лише світлих і радісних подій. Здійснення своїх заповітних мрій також пов’язують із створенням родини. У більшості випадків так воно насправді і є. Хоча життя повсякчас вносить свої корективи (на жаль, частіше - негативні) у родинні стосунки, змушуючи подружжя шукати вихід із ситуації та рятувати родинне гніздо.
Комусь вдається зробити це швидко і безболісно, декому доводиться пройти тернистий шлях примирення. Нерідко трапляється й найгірше, коли сімейні відносини розбиваються на крутих скелях проблем, сварок і недовіри.
Подружжя прилучан Григорія Григоровича і Тетяни Олександрівни Гармаш (імена змінені з етичних міркувань) почало свій життєвий шлях, як і всі інші пари, - у мирі й любові.
Ступаючи на весільний рушничок, молодята клялися у вічному коханні один до одного, яке зуміють зберегти упродовж усього життя. Тоді вони дійсно були в цьому впевнені. І здавалося, не існувало жодної проблеми чи перепони, яку не могли б здолати, адже їхні думки та вчинки були спільними, і як каже мудре прислів’я: радість, помножена на двох - подвійна радість, а горе, розділене навпіл - половина горя.
Зміцнила шлюб Гармашів поява на світ первістка Артема, а затим і гарненької Алінки. Діти росли на радість та втіху батькам. А біда (безробіття й безгрошів’я) причаївшись, тихцем підкрадалася до них, чатувала на кожному кроці, як хижий звір свою жертву. Та, власне, і не біда зовсім, а звичайні побутові проблеми, які існують чи не в кожній сім’ї. Тільки хтось знайде у собі сили їх побороти, а хтось відступить.
Спочатку Григорій думав, що все минеться і настануть такі часи, коли він матиме достойну роботу, яка допоможе їм з дружиною розрахуватися з боргами, тож і їхати за довгим рублем у Київ йому більше не доведеться. Та все чомусь ніяк не виходило зажити нормальним життям. Не було путньої роботи, грошей постійно не вистачало, а потреби родини з кожним днем росли, як гриби після дощу. Разом з ними накопичувалися й сімейні негаразди, вносячи холодок відчуження у подружні стосунки.
Поселилися в родині Гармашів сварки, докори, сльози розпачу й розчарування, звівши кохання нанівець; розійшлися стежки-доріжки Григорія і Тетяни у різні сторони. Чоловік «помандрував» своїм одиноким шляхом, відразу забувши про батьківський обов’язок з виховання сина і доньки. А Тетяна, залишившись з двома дітьми на руках, намагалася бути їм і за батька, і за матір.
Розлучаючись з дружиною, Григорій за законом мав би сплачувати на дітей аліменти. На перших порах так і було, хоча з різних причин (чи не хотів, чи не міг) весь час запізнювався із виплатою. Він постійно перебував на заробітках у Києві, а про дружину з дітьми й думати не хотів. Згодом від нього і взагалі перестали надходити гроші. Тож нещасна жінка змушена була вдатися до крайніх заходів впливу на свого колишнього чоловіка - подала на нього до суду за злісне ухиляння від сплати аліментів.
А їх сума до того часу набігла доволі кругленька - більше двадцяти тисяч гривень. Звичайно, ті гроші не могли компенсувати дітям відсутності батьківської любові, але були здатні підтримати їх у скруті, бо материнської зарплатні вистачало хіба що на скромне харчування і оплату комунальних послуг.
Судом не раз розглядалися справи щодо притягнення чоловіків до відповідальності за ухиляння від сплати аліментів.
Але дуже рідко хтось з таких горе-батьків опинявся за ґратами. У випадку Григорія і Тетяни Гармашів стереотип був поламаний - закон повністю став на захист дружини, до того ж жінка й сама просила притягти батька своїх дітей до кримінальної відповідальності (мабуть, набрид до смерті чи хотіла провчити як слід).
Тож оцінюючи усі обставини справи, суд дійшов висновку, що дії підсудного Григорія Гармаша кваліфікуються правильно і його провина доведена. Вирішуючи питання щодо призначення йому покарання, врахувалося і злісне ухиляння чоловіка від сплати встановлених рішенням коштів на утримання дітей, і негативна його характеристика, і розмір заборгованої суми.
Тому суд вирішив, що виправлення підсудного можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства з призначенням покарання в межах санкції інкримінованого йому закону - два роки обмеження волі.
Цей випадок стане «добрим» прикладом для інших чоловіків, які безвідповідально ставляться до батьківських обов’язків і не піклуються про своїх нащадків. Можливо, хтось із них таки задумається над своєю поведінкою і не залишить родину напризволяще, нехай навіть і боячись покарання.
Анатолій СУХОНОС, старший помічник Прилуцького
міжрайонного прокурора, молодший радник юстиції.
http://www.guberniya.net.ua/
Додати коментар:
