31 січня 2013 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 3737 | Коментарів: 7
Промайнули новорічні свята, в гаманцях прилучан вітер гуляє, в головах – приємні спогади й обтяжливі думки: де брати гроші і як дотягнути до наступної зарплати, яку скоріше за все затримають, а коли, нарешті, її видадуть (згідно Конституції), то всі дружно гепнуться до ніг міського голови і будуть хвалити Бога, що в особі мера він послав «манну небесну» всім прилучанам. Сценарій такого звеличення голови вже відомий, він спрацьовує після кожної видачі зарплати бюджетникам. Проте серед нас є й такі, які ще ніяк не зійдуть зі святкової орбіти. А ще є такі, у яких після свят та новорічної гульні помінялися в голові всі полюси або зовсім повилітали клепки. Ця вража хвороба часто вражає очільницю прилуцької освіти. Не так давно, а саме 1 вересня, вона відзначала День знань у затишному ресторані «Старий двір», де після добрячої дози оковитої її ніяк не могли втиснути в салон авто, щоб відправити додому.

Вона пручалась і покривала весь двір такою нецензурщиною, що в’янули квіти, а в симпатичних офіціанток випадали таці з рук. Про цей випадок, до речі, їй було нагадано одним із депутатів на останній сесії міської ради, що закрило їй рота до кінця сесії і вона вже з місця не кричала та не коментувала виступи всіх опозиційних депутатів. Сидіти в ресторані — то її особиста справа, як дехто мені заперечить, але ж ні! Закон щодо посадових осіб чітко говорить про їх особисту відповідальність за аморальну поведінку, про це можна поговорити і в суді - є свідки, які охоче про це розкажуть.

Але зараз говоримо про наслідки новорічних столів, які затьмарили й без того неадекватний розум очільниці освітян. Бо як інакше трактувати останнє її «ноу-хау» щодо збору коштів із кожного учня Прилук під виглядом акції «Подаруй лавочку місту» чи ще щось цього роду. Маразматична ідея, що не піддається здоровому глузду. Це якраз те, чого так не вистачає нашому місту - саме ці лавочки «від вдячних» школяриків. Спитати б, за що вдячні і кому? Попахує Північною Кореєю: збирайте гривні та мовчіть, керманичам зверху видніше.

Радянська історія зафіксувала чисельні факти, коли люди збирали кошти в роки війни на воєнні потреби, на літаки та танки, аби перемогти ворога. А великий провидець Вольф Мессінг за свої кошти збудував літак для фронту. Сучасна ж прилуцька історія зафіксувала той факт, як у 2007 році все місто вкрили, наче колорадські жуки, баки для збору сміття з написом, здається «Соціалісти — за чисте місто!». Всіх підприємців зобов’язали в наказовому порядку поставити їх біля своїх об’єктів торгівлі. Обставлено це було як проведення акції, але ж будь-яка акція проходить на добровільній основі, силою і її не нав’язують і не женуть, як шляхом «развитого социализма». Подумайте, а чи багато тих баків дожило до сьогодні? Майже ніскільки, а ті, що залишилися, стоять розтрощені, ніби пам’ятні знаки недолугості соціалістичного реалізму. До речі, вони були не дешеві й не відповідали тим сумам, що на них збиралися, хтось на них добре заробив. Проте підприємці на це відгукнулися, бо вони дорослі і самі заробляють гроші. А чи заробляють гроші прилуцькі школярі, аби купити лавочки для міста, яким керує група зовсім небідних людей?

Недешевими для батьків школярів будуть ці так звані у народі «лавочки Тетяни». Тут починається найцікавіше: гроші збирають класні керівники, діти за здані гривні ніде не розписуються, точної суми вартості однієї лавочки ніхто з дітей не знає, а деруть гроші по-різному в різних школах. Так, у СШ №5 збирають по 6 гривень з дитини і говорять, що лавочка буде коштувати 4 тисячі гривень, у СШ №7 збирають вже по 10 гривень, а на запитання дитини «чого так багато?» класний керівник відповідає: «Ага, а ти знаєш, скільки коштує лавочка, аж 8 тисяч гривень!». Освітянський аукціон із присмаком шахрайства та корупції: «кто больше. господа!?». Всі ми пам’ятаємо скандал, пов’язаний із лавочками Харківського метро «від Кернеса» — 65 тисяч за одну лавочку. Прилуцька лавочка вартістю в 10 тисяч теж не слабо буде виглядати на фоні харківської і навіть достойно, а що? Ми край багатих нафтою людей, цілком позбавлених чесного та розумного керівництва. Гроші збирають навіть із першокласників, неначе дитина у 7 років може збагнути, що влада докерувалася до того, що не може виділити гроші на ті лавочки, що держава слабка, як у війну, і їй треба допомогти, а чого вона стала слабкою, дитині не збагнути. У нашому місті 11 шкіл (з кожної школи по одній лавочці), членів виконкому теж
11 і зовсім не бідних людей. То, може, для них збирають діти? «Кожному члену — по лавочці», щоб міцно сиділи і приймали недолугі рішення на зразок цієї «акції-обдираловки». Говорять дітям, що лавочки поставлять на околицях міста, ну щоб швидше вкрали або щоб узагалі не ставити, бо хто їх там проконтролює, були вони поставлені чи їх за ніч украли.

Якщо дійсно проводиться акція, то вона висвітлюється ЗМІ, вона стає відомою широкому загалу. Наприклад, як акція «Прилуки — місто чорнобривців», втілена в життя звільненою головою Єременко Надією Іванівною. У ній були задіяні як жителі, так і підприємці, як підприємства, так і установи. Інша справа, чи варто височенні кущі чорнобривців саджати біля міської ради? Не дуже солідно, там би влада могла розкошелитись і на троянди, але влада — «жмот». Про нову акцію говорять тільки на кухнях і виключно з постановкою єдиного питання: «Скільки можна вже знімати побори по школах, ми платимо у фонд школи, у фонд класу, на ремонти (по 180 грн. в СШ №9), на бібліотеку («Подаруй бібліотеці книгу», але беруть не книгами, а грошима), на подарунки і т.д.». Це в той час, коли на розвиток ТБ-Прилуки голова виділяє щороку 500 тисяч гривень із бюджету, наче це не звичайне телебачення, а кіностудія «Коламбія Пікчерс» із дорогим прокатом стрічок. Хай виділять на одну лавочку з півмільйона, буде про що репортаж робити і мусолити його цілий рік на екранах.

А де головний «лавочник від Верховної Ради» з його благодійним Фондом «Сила добра»? А де «лавочка від членів виконкому»? Де «лавочка від радників» і взагалі, де особистий приклад міського голови? Де від нього лавочка під білим простирадлом та духовим оркестром при її урочистому відкритті? Тоді вже і «почесного» не сором дати. Якщо вже комусь захотілось прилуцьких дітей долучити до духовних та людяних справ, то сумнівні лавочки — не той варіант, бо збирати гроші на лавочки, на яких дорослі тьоті та дяді, як завжди, відмиють кошти — це не духовність, а обман наївних своєю щирістю дітей. По всьому місту стоять скриньки для пожертв для тяжкохворих дітей, яких держава кинула напризволяще — вкинути до неї ті гроші, що збирають директори шкіл, - це і буде духовність та співчуття до нужденних.

Я написала заяву на ім’я прокурора, бо дуже хочеться отримати відповідь на суттєві питання: хто є ініціатором проведення цієї підпільної акції? Хто є розпорядником зібраних коштів і на який рахунок вони надходять? Яке підприємство буде виготовляти ці лавочки? Яка вартість однієї лавочки та її кошторис? Хто буде контролювати виготовлення та встановлення лавочок? Яка ціль та мета цього заходу (як любить ставити подібні питання міський голова на будь-яку пропозицію опозиційних сил у місті)? Нам відомі і їхні цілі, і їхня мета, але хотілось би отримати відповідь особисто і від них, і від правоохоронних органів. Після звернення до прокурора, я впевнена, вони всі повилазять на екрани їхнього телебачення і почнуть оприлюднювати цю акцію, почнуть викручуватись та відбілюватись. Але, знаючи їхню природну «стяжательскую суть», їм ніхто не повірить.

Так і хочеться звернутись до них: «Закрийте свою лавочку і припиніть торгувати рештками своєї совісті та не плюндруйте чисті душі дітей».

Р.5. На сьогодні стало відомо, що добровільно-примусово здають на лавочки всі вчителі по 40 гривень.

Ольга Костюк
№5 газети "Град Прилуки" від 30 січня 2013 року