15 жовтня 2012 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 2512 | Коментарів: 6
Блазон, або Зі щитом чи без нього

За десятирічну з гаком історію видання «Град Прилуки» мені та моєму колективу багато чого пощастило пережити. І небайдужість ворогів, і щиру підтримку друзів. Також помсту перших та байдужість других. Підступність і зраду. Були спроби взагалі стерти газету з медійного простору. Це робилося і кулуарно, і відкрито, шляхом ухвалення убогих за формою та недолугих за змістом самоврядних рішень. Ми це пройшли і на залишках неупереджених судових барикад відстояли право на життя газети. Здавалося, що це стане уроком для «другострочника» – міського очільника. Ні, на жаль, не стало. Віслюча впертість черговий раз узяла гору над здоровим глуздом. Виною тому мізерний запас останнього й невичерпне джерело безкарної та хворобливої самовпевненості.

Цього разу пан Беркут вразив. Що й казати, в неоригінальності мера не дорікнеш. Юрій Володимирович звернувся до видавця газети «Град Прилуки» з адміністративним позовом, предметом якого зазначив: «Заборону використання». І знаєте чого? Ніколи не здогадаєтеся. Мер вимагає, щоб суд заборонив «Граду» використовувати у своєму логотипі зображення герба Прилук! Другою вимогою мера є те, щоб газета не зазначала у своїй назві фразу «Заснована міською радою». Мотивація позову зводиться до того, що буцімто «Град Прилуки», використовуючи герб міста як рекламу, тим самим вводить в оману читачів, які, легковажно купуючи газету, думають, що вони читають видання територіальної громади. Жах! Але вразило зовсім не це. Увага: цитата з позову міського голови Юрія Беркута: «…І як результат викривляється офіційна точка зору органу місцевого самоврядування»! Ні, шановні прилучани, ви це чули? У нашому місті є «офіційна точка зору»! Наголошую: не офіційна інформація, а саме точка зору. Продовжуючи глибину беркутівської мудрості, можна припустити, що існує і неофіційна точка зору. А хто скаже, яка з них наближена до істини? Особисто я не знаю. Ще один момент. За логікою мера, існує офіційна точка зору саме органу місцевого самоврядування. Тоді давайте розберемося, що таке «орган». За юридичним визначенням, це представницький орган – міська рада та виконавчий орган – міськвиконком. Тобто все це вкупі має одну і тільки одну офіційну точку зору. З демократією закінчили, ставимо крапку.

Тепер про герб, який, на думку Беркута, «Град» незаконно використовує. У далекому 2001 році ми з нині покійним Георгієм Гайдаєм придумали назву для першої міської газети. Нам хотілося, щоб назва відображала тисячолітню історію міста. Були варіанти: фортеця, дитинець і таке інше. Зупинилися на слові «Град», або ж старовинне місто. Для колориту логотип міської газети повинен включати і герб. Ми з Георгієм Федоровичем переглянули низку зображень та варіантів гербів Прилук і вирішили, що це повинно бути зображення в літографічному стилі, що уособлює древній вигляд герба Прилук. У результаті творчих пошуків за основу було взято герб міста XVI-XVII сторіччя. Особисто я за допомогою векторної графіки виконав зображення, яке і сьогодні прикрашає титульну сторінку газети. До речі, офіційний міський герб у тому вигляді, в якому ми звикли його бачити, був затверджений 1994 року рішенням 19 сесії міської ради 23 скликання. Опис: у синьому полі золота бичача голова, зліва праворуч золотою кривою шаблею пронизана так, що кінець шаблі навскіс у правому вусі стирчить. Не треба бути геральдистом чи оперувати такими поняттями, як картуш або база, щоб уздріти відмінності «градівського» герба від офіційного герба міста. Усе очевидно. Газетний варіант є стилізованою емблемою, не більше того. Але це для людей думаючих, духовно і морально зрілих. Чого не скажеш про позивача у справі. Якщо, боронь Боже, сідниці Юрія Володимировича будуть гріти крісло міського голови ще одну каденцію, то ми станемо свідками не тільки визначень на кшталт «офіційної точки зору», а й тотальної цензури з темниками, а «Град» переживе ще один блюзнірський позов: наприклад, про заборону використання якось друкарського шрифту або чорної фарби при офсетному накладі. Капець, одним словом.

А взагалі-то не до сміху, навіть не до іронії. Я б ніколи не описував у передовиці перипетії судових тяганин. У даному випадку ситуація набагато складніша. Наш мер так опірився і загартувався, що почав себе вважати стержнем абсолютної істини, носієм єдиновірної точки зору, взірцем духовності й моральності. Суцільне месіанство та й годі. Це клініка. Я не фаховий дипломований психолог, як Юрій Володимирович, але знаю, що подібний стан є тимчасово невиліковним. Хвороба повинна відступити разом із терміном каденції.

І ще декілька тез для роздумів. Окрім «Града» з його гербами, статтями й іншими принадами, у Прилуках проблем взагалі немає. Подаючи позов, міський голова сплатив судовий збір не зі своєї кишені, а з нашої з вами. А чи не спустився б наш мер до таких проблем, як дороги, зарплати, реформи медицини, освітлення? Чи не звернувся б він з вимогою до відкатних фірмочок, які обікрали міську казну на ремонтах і будівництвах? Ні, це його не обходить, та і не рівень міського голови. Для прикладу, ті ж самі вірмени – вони ж не намалювали на своїх відрах із гудроном герб міста. Так, не намалювали, вони просто спокійно, без журналістських реплік «тирили» бюджет…

У назві статті використано французьке слово Блазон (le blazon – щит) – усний або письмовий опис елементів, складових герба. Первинна, найдавніша назва геральдики. Розповісти про геральдику чомусь не вдалося. Це зовсім інша історія. Компенсувати це можна хіба що ілюстраціями зображень гербів міста за всю історію його існування. Польські шляхтичі, молдавські князі, пан Вишневецький, напевно, й гадки не мали, що в майбутньому якийсь міський голова буде відбирати у першої міської газети герб. Не варто зневажати і сперечатися, можна лише пробачити, враховуючи, що Юрій Беркут ніколи не був і вже ніколи не стане прилучанином за визначенням.

P.S. Чи не здається вам, що слово «блазон» трохи нагадує смачне українське «блазень»? Пояснювати, що воно означає, думаю, не варто. Без натяків і міжрядкового змісту – і так зрозуміло, про що й про кого йдеться. А втім…

Владислав Кіча
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=2320