11 квітня 2012 р. | Автор: Helen | Переглядів: 2870 | Коментарів: 38
Останнім часом катастрофічною стала в місті ситуація по виплаті заробітної плати бюджетним працівникам. Кожен з них сьогодні переймається запитаннями: куди поділися їхні гроші та як жити далі? Особливо тяжко стає, коли розумієш, що поряд у Ніжині, Чернігові такої проблеми сьогодні не існує. Бюджетники в цих містах області вчасно отримали аванс за березень, а з дня на день чекають зарплату. То чому ми такі нещасні? Може вже настав час спитати з головного розпорядника коштів: як жити, коли не маємо за що?

Бюджетний кошик, з якого виплачується заробітна плата вчителям, медпрацівникам та ін регулярно поповнюється за рахунок податків та державних дотацій. Із першоджерел стало відомо, що головний розпорядник коштів (міський голова) всі грошові надходження спрямовує на погашення нарахувань на зарплату в різноманітні фонди та оплату енергоносіїв, щоб не було штрафних санкцій, тим самим створює для столиці видимість відсутності заборгованості. Ось тільки цікаво, чому мер не подумав про людей, яким потрібно за щось жити та годувати дітей, не кажучи про штрафні санкції різних банків до тих, хто взяв кредит. В цьому випадку люди повинні виживати самостійно, поки їхньою заробітною платою оплачують проценти за чергову позичку.

Сьогодні кожен другий бюджетник – кредитор того чи іншого банку, залежно від того, де отримує заробітну плату. За останні кілька років всіх працівників бюджетної сфери добровільно-примусово перевели на зарплатні картки з відкритими на них кредитними лініями. Коли коштів немає чи їх затримують, кожен власник такої картки може взяти кредит, а заробітна плата, що поступає, перекриває і кредит, і відсотки за нього. Тепер уявіть, що заробітну плату не виплачують вчасно, а відсотки банк рахує незалежно від цього. Сьогодні у багатьох кредитні лінії спустошені, пеня росте, тож «левова частка» заробітної плати, яку заборгували, піде на погашення боргу. І знову виникає питання: а як далі жити без грошей?

Згадаємо, як приймався бюджет міста на 2012 рік, коли окремі депутати попереджали, що не можна його приймати у тому вигляді, який винесли на затвердження у міській раді. Так, призначеннями для виплати заробітної плати галузь освіти забезпечена на 6 місяців, позашкільна освіта – на 5 місяців, медицина – на 8 місяців, культура – на 6 місяців, органи місцевого самоврядування – на 6 місяців, територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) – на 5 місяців, центр ранньої медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів – на 3 місяці.

Депутатська більшість на чолі з мером, яка прийняла міський бюджет у такому вигляді, прирекла всіх бюджетників міста на голодні часи. Замість того, щоб воювати за кожну копійку для заробітної плати, гірку пілюлю підсолодили тим, що, можливо, Президент перегляне окремі показники. Зате в бюджет заклали величезну кількість ремонтних робіт, а саме: кошти на заміну вікон в гімназії №5, спеціалізованій школі №6, у загальноосвітній школі №10; кошти на проведення капітальних ремонтів харчоблоку міської лікарні, історичної будівлі по вул. Київській, 190 (будинок телекомпанії); на реконструкцію дахів школи №13, неврологічного корпусу міської лікарні; на гідроізоляцію підвального приміщення ЦТДЮ; на виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва туалетів у школах №9 та №14. Крім того, передбачено кошти в сумі 3 млн. грн. на будівництво ІІ корпусу гімназії №1 та реконструкцію діючого корпусу. Питається, коли у вас не вистачає на хліб, ви будете робити в квартирі ремонт? Звичайно ж ні.

Навіщо ж тоді все це заклали в бюджет, коли на зарплату грошей не вистачає? Відповідь є – це ті кошти, які зазвичай не потрапляють за призначенням в повному обсязі, а осідають в кишенях необтяжених мораллю владних осіб. Як підтвердження – відкрита кримінальна справа за зловживання бюджетними коштами у Прилуцькій міській раді, коли на ремонті двох дахів дитячих садочків «десь» поділося близько 170 тисяч гривень. А що можна отримати від заробітної плати бюджетників?

Якось не тішить простого вчителя чи то медпрацівника, які споглядають свої пусті гаманці, той факт, що в бюджеті навіть передбачили кошти на виготовлення генерального плану забудови міста. Кожен розуміє, що цей план вкрай необхідний, щоб продовжувати дерибанити земельні ділянки та відбирати у людей десятиліттями пахані городи. Пересічний прилучанин свою землю, що передбачена йому по закону, швидко та без «блату» отримає лише після своєї смерті – на кладовищі.

Сьогодні мер на запитання про заробітну плату відповідає: «Губернатор знає про нашу ситуацію!» Тільки от людям байдуже до того, знає про їхнє лихо губернатор чи ні. Їм від того грошей не добавилося і жити стає не легше. 9 квітня відбулася зустріч міського голови з бюджетними працівниками міста. Розмова йшла про критичний стан по виплаті заробітної плати. На сьогодні місто вже взяло позичок на рекордну суму – 9 млн.250 тис. грн. Більше нам не дають. Всі гроші із дотації держави йдуть на погашення позичок, щоб взяти нові. На запитання, яке пролунало з залу: Як платити кредит в банк, коли не платять зарплату?» мер дав «змістовну» відповідь, що він не бере кредити, тож не знає що то таке, а щоб їх не брати, жити потрібно по зарплаті. Єдине що Юрій Беркут не уточнив, коли давав пораду, яку зарплату він мав на увазі – свою чи учительську.

Ось думки окремих бюджетних працівників про ситуацію з виплатою заробітної плати в місті:

Надія, вчитель:

- Нам уже повідомили, щоб ми гроші не розкидали, а економили, бо зарплати ще довго не буде. Не зрозуміло тільки з чого жити? Комунальні платежі піднімають, харчі дорожчають. В магазині в борг не дають, та й автобус не везе безкоштовно. Хай міська влада домовляється про кредитні лінії в продовольчих магазинах для бюджетників, про проїзні квитки в маршрутках. А не дай Бог кому заболіти?.. Ввечері засинаєш з думкою: у кого ще позичити?

Віталіна, працівник культури:

- У нас всі говорять, що якщо до Великодня грошей не дадуть, то після свята вони вже і не потрібні. Це звичайно чорний гумор, але на безгрошів’ї про щось гарне не думається. Навіть свято, що наближається, не в радість. Якщо я запізнюся на роботу, чи то не прийду без поважної причини, мені оголосять догану або звільнять. А кого покарають за те, що я не отримую заробітну плату? Нікого. То де правда?

Катерина, медична сестра:

- Згадала «страшне» побажання у відомій радянській комедії: «Щоб ти жив на одну зарплату!» Певно, що сьогодні цей вислів звучав би по іншому. А тим, хто винен у нашій сьогоднішній біді, хочеться побажати: «Щоб вам постійно затримували зарплату!» Якби наші керівники отримували гроші після своїх підлеглих, а не раніше за всіх, то думаю, що жилося б трохи краще і нам.

Сьогодні в державі на всіх рівнях говорять про необхідність вчасної виплати заробітної плати, погрожують засудити тих, хто її затримує. Але в нашому місті, як на зовсім іншій планеті, українські закони не діють. У нас все вирішує міський голова, а рішення уряду підміняють рішеннями виконкому.

Можливо, годі мовчати. Потрібно залучати до своєї біди всі можливі засоби. Один з таких – озвучувати ситуацію в місті перед центральним керівництвом держави. Дзвонити на гарячі лінії кожного дня і не поодинці, а масово. Тоді нас не зможуть ігнорувати, а головний розпорядник коштів пан мер не зможе подати «липові» звіти, що у нас все добре і заборгованостей немає.

Урядова телефонна «гаряча лінія» (Державна установа «Урядовий контактний центр») – телефонний центр спілкування Уряду з громадянами, що дозволяє їм оперативно отримувати інформацію від органів виконавчої влади. Усі дзвінки приймаються операторами Центру та передаються відповідним органам виконавчої влади, які розглядають звернення та надають відповіді заявникам.

Номер телефону урядової «гарячої лінії»: 0-800-507-309 (дзвінки зі стаціонарних телефонів у межах України безкоштовні).

Урядова «гаряча лінія» працює крім святкових днів та неділі за наступним графіком: понеділок – п’ятниця з 8 до 21 години, субота – з 8 до 19 години.

Світлана ВЕЛІГУРСЬКА.

P.S. За той час, коли готувалася до друку стаття, стало відомо, що взяли чергову тринадцяту позичку і видали зарплату за лютий. 50% авансу за березень «врятує» «тринадцята» на Тютюновій компанії, за яку перерахують податок до місцевого бюджету, а далі... Якщо нам не допоможуть «з верху», то до кінця цього року заборгованість по заробітній платі бюджетникам сягне «рекордної» позначки – 6 місяців. SOS!!!

Газета «В двух словах» №15 від 12 квітня 2012 року