17 лютого 2012 р. | Автор: Helen | Переглядів: 1580 | Коментарів: 4
«Голубойогонек» – найулюбленіша передача «совєцьких» глядачів часів правління Брежнєва. У нас тоді просто не було іншого вибору – телебачення тоді робило перші кроки, але люди старшого покоління пам’ятають незмінних ведучих тих «вогників» – Кірілов, Шаталіна, Балашов, Леонова. Тоді за телебаченням закріпився термін «голубий вогник», пізніше придумали термін «ящик». І на сьогодні телебачення для нас – це основне інформаційне джерело, це наше дозвілля і пізнання світу.

Є у нас в Прилуках своє телебачення, дата його народження 16 листопада 1995 рік. Ініціатором його створення був М. О. Бабій, на той час заступник міського голови, який після кропітливої роботи втілив у життя мрію багатьох прилучан. За його головування також був впроваджений у всіх школах міста Інтернет, і в цьому питанні на той час Прилуки посідали перше місце в Україні. А що ця команда «творить-малює» – невідомо, йде по готовому накату, і чомусь постійно вниз.

Звичайно, то була подія для Прилук. Чим відрізняється місто від просто населеного пункту? Це – телебачення, як ознака цивілізованого статусу, та годинник з курантами на башті, як у середньовіччі. У нас з’явився наш прилуцький годинник, що почав відлік часу, і дуже приємно на душі від того, що на нього не впливає недолуга міська влада, а навпаки, це він почав «відлік їх часу». На роботу годинника не впливають вказівки, розпорядження, телефонні дзвінки, виконкомівські «кастрації», бо поняття часу – вічне та незмінне, визначити та змінити його неможливо. А з телебаченням можна проводити будь-яку маніпуляцію, особливо, якщо його директор – «меркантильний пластилін», якими не були перші директори ТБ «Прилуки»: С. Голік, О. Олексенко, В. Дорошенко, бо це люди – фахівці своєї справи, створювали його в той час, коли не було ніякої матеріальної бази. Перші співробітники ТБ «Прилуки» приносили з дому все, що хто міг: магнітофони, подовжувачі, мікрофони, касети... Це був ентузіазм і справа, якою люди «горіли». Вікторія Сак – нинішній директор ТБ «Прилуки», на той час була завідувачкою інформаційного відділу і ще в ті часи помітила свою траєкторію на директорське крісло.

Підійшли вибори 2006 року, і вона почала активно втілювати мрію в життя: постійно їздила (мобільна жінка!) на зустрічі з кандидатом Ю.В. Беркутом, вірнопіддано дивилася йому у вічі, і це спрацювало – вона зараз директор КП «Телекомпанія «Прилуки». Але перед цим вона «підсиділа» попереднього директора Валерія Дорошенка. Беркут підписав з нею контракт, а згодом з 24 чоловік персоналу залишили 10, мотивуючи складним становищем бюджету. А щоб нібито підтримати матеріально тих, хто лишився, створили на базі комунального підприємства приватну фірму «Віра», власницею якої стала також Вікторія Сак. Треба зазначити, що весь колектив телекомпанії був проти призначення її директором, але Сак і Беркут розуміють одне одного з півоберта, на думку колективу ніхто і не думав звертати увагу, на їх звернення в газеті «Високий вал» – також. Було ліквідовано посаду заступника директора телекомпанії, щоб звільнитися від «неудобногоподчиненного» Олексенко. Посаду потім поновили для «удобного» Щербини, який там виконує виключно функції ключника. Бюджет гумовий.

І стало наше телебачення з того моменту «обрізним», як завітрена, дешева ковбаса, яку постійно підрізають, аби комусь «втюрити», аби спихнути. А на чому заробляє приватна фірма В. Сак? Об’яви, реклама, а головне – привітання прилучан одне одному, вартість одного – 50 гривень. Питання: чому на цих послугах заробляють інші, а не наше спільне комунальне телебачення? Які суми сплачує приватна фірма за те, що користується приміщенням комунального підприємства, обігрівом, телеапаратурою і, зрештою, людьми, які числяться в штаті ТБ «Прилуки»?

Небайдужі депутати нещодавно намагалися з’ясувати ці питання на сесії, проте Беркут заявив, що «скажіть «дякую» приватній фірмі В. Сак, яка утримує працівників КП «Телекомпанія «Прилуки». Якщо Сак робить таку «послугу» нашому телебаченню, то вона є багатою жінкою. Тоді для чого з бюджету в цьому році виділили на телекомпанію 200 тисяч гривень на утримання і 295 тисяч гривень на ремонт будівлі? Хай ці затрати візьме на себе Сак. Для чого викидати бюджетні гроші на утримання її приватної фірми? А гроші віддайте на газету «Град Прилуки», якій «обрізали» фінансування взагалі й «ухандокали» статус газети міської ради. Приватна фірма жирує на помираючому тілі нашого комунального телебачення, і я не здивуюся, якщо після ремонту будівлі телекомпанії за кошти платників податків телебачення приватизує Сак вкупі з Беркутом, або на якусь підставну особу оформлять. У бюджетному тунелі міста, в самому кінці, знаходяться ЗМІ.

Культура попереду, їм – що залишиться. Але цього року ТБ отримує півмільйона – точно, що не перед добром для нас. А тепер розберемося, що висвітлює та частина ТБ «Прилуки», яка ще не приватизована. А вона обслуговує інтереси теж приватних осіб, а то й цілих сімей. Прорахунки влади тут не висвітлюють, а саме: про незаконність підвищення тарифів, про вкрадені 800 тисяч гривень бюджетних коштів на всіх об’єктах будівництва міста, про відмивання коштів на комунальних підприємствах, про безчинства голови земельної комісії у розподілі земельних ділянок, не говорять про побори в дитсадках та школах, про істині причини загибелі 4-х людей на КП, не говорять про зникнення театрального фестивалю «Театральна осінь», про відмову влади проводити «Мистецькі барви», про закриття Миколиного ярмарку, бо Беркут не хоче «рекламувати п’яницю», про зниклі кошти на ремонт лікарні… Перераховувати можна до скону – стільки проблем, що приховуються, але маса яких може вибухнути у непідходящий для влади час, як скоро може вибухнути очисна система міста, а Удай вийде з берегів від маси нечистот, що в нього зливають.

А що ми бачимо на ТБ «Прилуки», «мої браття і сестри»? А бачимо перед собою духовно-освітянський канал: ремонти дахів-вікон у школах та дитсадках, шкільні олімпіади та тестування, спортивні змагання (при цьому дітям не оплачують дорогу), конкурси краси, про те, що зробив меценат, а не вони. Показують бродячих собак, але не говорять, як влада їх жорстоко вбиває; показують заздалегідь завчені похвали міському голові від директорів шкіл та дитсадків, які змушує їх робити відома начальниця – це з серії «кукушкахвалитпетуха»; або як люди принижують себе та заробляють «чорні плями» у своїй біографії. Показують нагородження, грамоти, церкви, як Беркут разом зі свитою молиться, як йде церковною ходою; церковні фестивалі; як представники влади припадають до ікон (знають, що дуже грішні перед нами), а директорка телекомпанії В. Сак – на першому плані кадру в церкві, з обличчям, що випромінює святість. Будівництво школи висвітлюється як подія, рівнозначна БАМу, та супроводжується мелодією, яка вселяє віру в те, що це – єдина передвиборча обіцянка Беркута, яка почала виконуватися, але до завершення якої ще багато води стече.

Але все перечислене перевершив диякон Сергій Стрітенської церкви, котрому надано особливе право займати телевізійний ефір комунального телебачення. А право це йде по сімейній траєкторії, бо хто завадить зятю Беркута звертатися до нас як «браття та сестри», який, не відриваючись від книги, повчає нас. Краще повчав би членів своєї сім’ї, особливо тестя, бо він в цьому має найбільшу потребу, бо прилучани і так живуть по совісті й за свої малі зарплати. Є Закон України «Про висвітлення роботи органів місцевого самоврядування в засобах масової інформації». Згідно цього закону між міською радою та ТБ «Прилуки» повинна бути підписана угода про співпрацю. Швидше за все, цієї угоди немає, тому що зникла програма «Слово депутата», а замінили її «Словом дячка». Це – питання №1. А питання №2 – хто уклав угоду з дияконом Сергієм? Хто оплачує ефірний час його проповідей, адже хвилина ефіру коштує недешево. Коли і хто – члени виконкому чи депутати міської ради – проголосували за це рішення? Скільки це коштує платникам податків, тобто нам з вами? Думаю, що відповіді на ці питання дадуть правоохоронні органи, не забувши про статтю Конституції щодо відокремлення церкви від держави.

До речі, є у нас служителі церкви, які без підглядок проповідують прихожанам значно краще – так, як велять їм совість та душа. А те, що ми чуємо щовечора, - це не те, що хвилює, не те, що входить в душу, це заволодіння інформаційним простором членами однієї сім’ї, які забули, що наше місто не приватизоване, що своїми сімейними проповідями вони розмивають повагу до Церкви, бо їм самим до святості ніколи не допхатися. Не їм нав’язувати нам телевізійний репертуар і перетворювати місто на свій сімейний приход.

Прилучани, шануючи Бога, тільки всміхаються з цього приводу. Коли телебачення «навішує лаври» Беркуту за його «подвиги» та забуває, що ремонти дахів, шкіл, труб – це не заслуга його, а його робота. От якби він своїми грудьми закрив каналізаційну трубу, що прорвала, та перешкодив викиду фекалій в Удай – це дійсно був би громадянський подвиг. А показувати деяких депутатів, як вони моляться – то це їхнє приватне життя, а не висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування. Можливо, це ефектно, але не ефективно для прилучан. Добре, що в Прилуках є телекомпанія «ТІМ», а то б сиділи й слухали тільки «фронтовыесводки» Беркута.

Ми реально бачимо, як використовується комунальне підприємство громади ТБ «Прилуки» разом з релігією для укріплення своєї влади Беркутом Ю. В. у нашому місті. Я не здивуюся, якщо одного дня ми побачимо Беркута Ю. В. в рясі під час проведення церковної служби. І це буде його правильний вибір: залишок життя він проведе в каятті, бо є за що.

Ольга КОСТЮК.

P.S. Поки друкувався номер, стало відомо, що з 7.02.12 на виконкомі прийнято рішення (!) про підвищення вартості на музичні вітання на фірмі «Віра» до 60 грн. І знову постає питання: чому ціну на послугу приватної фірми «Віра» обговорюють на виконкомі? Чому Сак оголошує свій власний прибуток фірми «Віра» в сумі 300 тисяч гривень за рік теж на виконкомі? Представник газети «Град Прилуки» намагався це з’ясувати, але Беркут вкотре закрив усім рота: «Скажіть «Дякую» Сак, що вона утримує на плаву нашу ТБ «Прилуки». Тому цілком ймовірно, що по всіх до дихаючих комунальних підприємствах будуть створені приватні фірми, аби вони «утримували» ці комунальні підприємства. «Віра» вже є. В «Прилукижитлобуді» скоро буде «Любаня», а на «Прилукитепловодопостачанні» - «Надюша».

Прошу вважати дану статтю як звернення до правоохоронних органів для зясування усіх питань, які у ній порушені.

Газета «В двух словах» №7 від 16 лютого 2012 року