2 лютого 2012 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 2348 | Коментарів: 4
Що відбулося (офіційна версія)

22 сесія шостого скликання ввійде в історію тим, що саме на цьому пленарному засіданні депутатами було ухвалено рішення про передачу прав засновника газети територіальної громади «Град Прилуки» від міської ради до підприємства видавця – ПП «Авеста». Що це означає? Пояснюю. Міська рада тепер не матиме свого друкованого видання. І не більше. Видавець і редакція (правонаступник) отримали право на видання газети в якості засновника. По закону між первісним засновником – міською радою і її правонаступником – ПП «Авеста» укладається відповідний договір, у якому сторони визначають свої права та обов’язки і механізм передачі прав.

Що цьому передувало

На сході говорять, що дурість іноді відвідує і мудреців, але останні не завжди відчиняють їй двері. У дні, які передували ухваленню історичного рішення, двері міської ради і деяких її кабінетів, у яких сиділи горе-спеціалісти (читай «фахові» правознавці), були розчинені навстіж. Разом із протягами туди юрбою совманилася дурість у різних видах. У ході розумового процесу при відчинених дверях на гора було видано рішення щодо включенню до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, право міської ради на заснування газети з подальшим його продажем. Клас! За такою логікою можна виставити на продаж ще якісь повноваження органу самоврядування. Чому б не продати право ради на ухвалення земельних питань або повноваження у бюджетній сфері? Хвацько, чи не так? Дякуючи поміркованості деяких депутатів двері були зачинені і «фахові» спеціалісти трохи заспокоїлися. Врешті-решт було підготовлено проект рішення у тому вигляді, про який я говорив вище.

Перші дзвіночки

Попередженням того, що міська рада хоче відмежуватися від «Града», став направлений до Чернігівської ОДА лист, у якому було вказано, що в Прилуках немає комунального друкованого засобу масової інформації. От вам і прояви діалектики, зокрема закону заперечення заперечень. Сама рада не визнала факту заснування нею газети. Упереджений суб’єктивізм умовно унеможливив існування об’єктивної реальності. Паралельний світ – і все тут. Тоді я усвідомив, що це початок деструктивно процесу, наслідком якого може стати повне знищення видання як такого.

Рамки

Вертикаль влади вибудувана таким чином, що міські представницькі органи перетворилися на державні адміністрації. Від місцевого самоврядування не залишилося і сліду. Формально на папері воно існує, але за визначенням його давно похоронили. Лояльність до сучасного політичного режиму є запорукою безпечного перебування у владному кріслі. І не важливо, це посада губернатора, голови адміністрації району чи очільника міста. У свою чергу останній зобов’язаний показати формування у міській раді більшості, яка буде раболіпно підтримувати Президента і прем’єра за будь-яких умов. Особливо це контролюється напередодні виборів до Верховної ради. Виникає нагальна необхідність мати комунальну газету, яка теж підтримує політику, продиктовану з Києва. «Град» не вписувався в рамки, редакція ніколи не підтримає політику провладної однобокості. Такий формат не для нас, брехати громаді і тим більше собі я ніколи не буду. Ложки дьогтю у вигляді правдивих і критичних матеріалів на адресу центральної влади переповнили місцеву бочку солодкого кон’єктурного меду. «Град» вносив дисонанс у гармонійну картину підтримки владної вертикалі знизу. Боротися з тим, щоб контекст редакційних матеріалів не висовувався за встановлені зверху рамки, не вистачало сил. Знайшовся вихід – відмежуватися від видання. Тобто міська рада продовжує проявляти своє захоплення і визнання правильності курсу президентських реформ, а інакомислення якщо й існує, то тепер це не є офіційною міською точкою зору. Логічний ряд: міська рада, «Град» - розірвано. І тепер перша не відповідає за матеріали другого, мовляв, він не наш, він сам по собі. А ми, рада, підтримуємо політику і клянемося у вірності! Чесно кажучи, віддає совком. Хочеться вимити руки і вільно вдихнути повітря свободи, яке нам було подаровано обставинами чиєїсь неволі чи безвольності.

Наостанок

В авіації однією з передумов злету є наявність помірного зустрічного вітру. У такому разі відбувається стрімкий та безпечний відрив і набір висоти. З метеорологічними умовами у міській раді все склалося. Вітер розуміння і підтримки редакції дійсно був і залишився зустрічним. Нехай це стане запорукою у наборі висоти й довгого красивого польоту для газети. Відчуття впевненості додає факт, що тепер цей політ буде вільним. Висхідний потік редакція знайде в читацькій аудиторії прилучан. Єдина свобода, яка необхідна «Граду», – так це самому визначатися зі своїми залежностями. Переконаний, що це відноситься лише до вимог читацької аудиторії. Залишайтеся з «Градом»!

Післямова

Від цієї мишачої метушні залишився якийсь неприємний осад. Блюзнірство, брехня, цинізм і нещирість. Мені чомусь згадалася фінальна сцена п’єси Григорія Горіна «Тот самый Мюнхгаузен». Пам’ятаєте, як сказав головний герой на адресу своїх опонентів, які були обтяжені обов’язками служби, брехнею, пристосовництвом і лизоблюдством: «Господи, как вы мне надоели!.. Поймите же, что Мюнхгаузен славен не тем, что летал или не летал, а тем, что не врет»?

Хочеться вірити: я маю право сказати, що «Град» може пишатися не тим, що він заснований міською радою чи редакційним колективом, а тим, що не бреше.

Будьте з нами, читайте нас!
Владислав Кіча
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=2021