Чому я обираю Василя Сергійовича Нестерука серед інших кандидатів в народні депутати по 210 виборчому округу? Тому що від того, за кого ми проголосуємо 28 жовтня буде залежати наше життя, ті правила, за якими ми живемо. Ця людина віддана сільському господарству, людина, яка вирощує продукти харчування, сплачує податки і наповнює різні рівні бюджетів вже багато років.
Маючи великий життєвий і виробничий досвід він зможе змінити закони, які "вистраждані" людьми та вкрай потрібні для повсякденного життя. Особливо мені подобається його пропозиція щодо наповнення місцевих бюджетів, на території яких працюють підприємства, видобуваються корисні копалини, орендуються землі. На мою думку, нині це найактуальніше питання для таких міст як наші Прилуки, що сплачують до державного бюджету мільярдні суми, а самі живуть без нормальних доріг, без гарячої води влітку, з проблемами виплати зарплати бюджетникам. Мені хочеться вірити, що Василь Нестерук зможе створити на державному рівні такі ж принципи і умови роботи, які існують для працюючих людей в ТОВ "Земля і воля". Адже люди, що змогли створити та підняти на високу планку таке аграрне підприємство, не можуть підтримувати недостойного кандидата. В його програмі закладені головні принципи наповнення місцевих бюджетів, за допомогою яких розвиватиметься освіта і медицина, культура і спорт, соціальні програми в малих містах і селах. А село – це колиска України. Тому свій голос я, без вагань, віддам за Василя Нестерука.

Я добре знаю Василя Сергійовича. Це дуже порядна, чесна людина, яка завжди протягне руку допомоги. Він весь час переймається долею села. Наш Бобровицький район і живе завдяки тому, що ТОВ «Земля і воля», де Василь Нестерук обіймає керівну посаду, забезпечило людей роботою. Вважаю, якщо такі люди зберуться в Парламенті – заживуть нарешті прості селяни. Нам, трудівникам, багато не треба – дайте роботу, підніміть з колін соціальну сферу, а далі ми самі. Переконана, що лише такі господарі як Василь Сергійович, знають наші проблеми і головне – пропонують об’єктивні шляхи їх вирішення. Цей господарник ніколи не цурався тяжкої роботи, тому він і знає як боротися за долю села. Адже чітко розуміє, що само воно й може забезпечити нормальне життя в державі.
Мені імпонує те, що пан Нестерук не обіцяє «золоті гори», а говорить лише про ті речі, які можна змінити. Вже тепер у нього є пропозиції щодо змін законопроектів, які відкриють друге дихання селу, невеликим містам. У нього незрівнянний досвід, який не дозволить йому наступати на підкинуті кимось граблі. Він йде у Раду працювати і рятувати нас, простих людей, а не захищати бізнес, якого у нього немає. Впевнена, якщо кандидат у депутати Василь Нестерук пройде по 210 округу буде і життя у селі і лад на землі!

З шістдесятих років я знаю Василя Нестерука. Навчалися в одній школі. Ще тоді він вирізнявся серед інших своєю рішучістю, наполегливістю і підвищеною зацікавленістю до сільськогосподарської праці. Річ у тім, що школа обробляла земельні ділянки, де вирощували овочеві культури. Коли інші трохи лінувалися Василя від землі не можна було відтягнути. Тому він і вступив до сільськогосподарського інституту. Хлопець вже тоді знав, що любов до землі – то назавжди.
Вже минуло багато років, але Нестерук не зрадив своїм уподобанням. Нині він знаний аграрник, який обіймає посаду першого заступника генерального директора ТОВ «Земля і воля». У Василя Сергійовича неабиякий досвід, що дозволяє йому впроваджувати новітні світові технології у господарстві, яке дало роботу півтори тисячі людей. Відверто кажучи, я чув про нього і про «Землю і волю», в якій він керує рослинницькою галуззю, лише гарні відгуки. Я переконаний, що людина, яка за все життя не зрадила роботі на землі – не зрадить своїх однодумців-селян і у Верховній Раді. Читав і про те, що нарощують поголів’я свиней у товаристві, а це знову ж таки робочі місця. До будівництва, яке постійно ведеться в господарстві також залучають людей із навколишніх сіл, а не наймають круті бригади зі столиці. Знову ж таки робота. Тож, вважаю, що голосувати треба за того, хто на власному прикладі показує, як з’являються нові робочі місця, а не з дорогих розмальованих плакатів нам їх обіцяють. Так що, закликаю і Вас, шановні земляки, зробіть правильний вибір – проголосуйте за Василя Нестерука.

Наше село розташоване за 44 кілометри від районного центру, тому відчуваємо ми себе покинутими і нікому не потрібними. До Косачівської сільської ради входить ще три села, але доля в них не краща. Більше всього непокоїть наших людей те, що вони навіть не знають, де знаходиться їхня земельна ділянка. Бо землі й досі не розпайовані в натуральному вигляді. Прикро, що це питання анітрохи не хвилює наших можновладців. Це навіть смішно звучить: сільські жителі не мають землі.
Я знаю, що за сприянням кандидата в депутати Василя Нестерука багато людей одержало державні акти на земельні ділянки, які вони чекали роками. Неодноразово була подолана тяганина при вирішенні спірних питань земельних відносин. Я впевнена, що якщо ми оберемо по нашому 210 округу депутатом Василя Сергійовича – наші проблеми також будуть подолані. Тим більше, якщо справжній господарник прийде на наші землі, вони обов’язково оброблятимуться, а не заростатимуть бур’янами. Адже ТОВ «Земля і воля», у якому пан Нестерук працює першим заступником генерального директора, успішно працювало при колгоспно-радгоспній системі, цивілізовано провело реформування, врятувало від повного занепаду десять колишніх колгоспів, а в роки останньої економічної кризи не занепало, а твердо вистояло на ногах, отримавши надвисокий прибуток. Справді, хазяїн – ключова фігура. І попередня, і нинішня практика доводять, що там, де він є, люди мають роботу і достаток, там і сьогодні успішно ведеться господарство. Нам треба більше таких господарників і в селах і у Верховній Раді. Там давно уже потрібно навести порядок, почистивши ряди олігархів і замінивши їх людьми землі. Аграрній країні потрібні справжні господарі!

Має два ордени Леніна, орден Жовтневої революції, орден «Знак пошани» та інші почесні відзнаки.
Перед тим, як пояснити, чому я свій голос на виборах віддаю патріоту землі розкажу невеличку історію…
Колгосп «Авангард» Козелецького району об’єднував чотири села: Одинці, Кошани, Волевачі і Бабарики. Обробляли три тисячі гектарів землі, вирощували повний набір поліських культур . Крім того, господарство спеціалізувалося на свинарстві. Розвивали й інші галузі тваринництва – скотарство, вівчарство. З року в рік виробничі показники зростали, колгосп міцнішав, розбудовувався. Машинно-тракторний парк з двоповерховими майстернями, сучасною на ті часи технікою був нашою гордістю. Приїздили сюди за досвідом з усієї Чернігівщини та інших областей України.
Я все своє життя віддав господарській роботі, був головою колгоспу з 38 років. Дуже важко, гірко на душі, що все надбане десятиліттями так швидко розвалили, порізали, сплюндрували. Земля, наша рідна годувальниця, пішла, як то кажуть, по руках. На очах спустошується, заростає диким лісом.
Розумію, що йде велика геополітична гра. Все зроблено для того, щоб із виробничників перетворити нас на споживачів. Перетворили! Тепер збувають нам всілякий непотріб – годують пластиковою ковбасою. Роботи в селі немає. Молодь повтікала. Багато хлопців пішло в охоронники. Що і від кого охороняють? Дітей в селі лише двоє – возять в садочок в Скрипчин. А колись у Волевачах був чималий дитсадок, ясла – місць не вистачало. Чому ми мовчки спостерігаємо за цим безладом? Чому змирилися? Наші батьки й діди кров проливали за рідну землю, а ми її кинули напризволяще. Тим часом наші обранці натворили таких законів, що Україна з житниці перетворилася на жебрачку. Пора схаменутись! До влади і законотворчості потрібно привести не таких людей, які облещують обіцянками і дрібними подачками, а самі хочуть розпродати останнє. А вручити мандат справжнім патріотам, трудівникам, які працюють на землі, які конкретною роботою і результатами довели, що вони спроможні змінити життя на краще.
Нам треба господарник, який дасть роботу в селах і поверне людей, який змінить бандитське законодавство і відбудує школи, садки, лікарні. Серед всіх кандидатів в народні депутати по 210-му виборчому округу є лише один достойний, який здатен це зробити – Василь Сергійович Нестерук. Сучасний менеджер, виробничник, патріот землі, вихованець мого колеги Леоніда Яковишина. Він переконує всім своїм трудовим життям, невтомною працею, величезним досвідом, професійністю і просо людською порядністю, що він знає, які закони потрібні для відродження села. Він буде відстоювати інтереси хліборобів і втілить в життя справедливу систему.
Вірю в це! І тому віддам свій голос за Василя Нестерука. Щиро прошу моїх земляків підтримати моє рішення.