| Автор | Автор | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Artemiy 10 грудня 2009 р., 21:50:03 Тема: TIM TV - новий телеканал Прилук | Напишіть будь ласка в заголовку час виходу в ефір і час повторів!  | ||||
| Artemiy 10 грудня 2009 р., 00:30:00 Тема: Голосуємо за створення в місті Муніципального театру |
максе, чому не дали духовому оркестру статуса -я не знаю, і то не моя вина 
театру теж ще не пообіцяли статус 
Але потрібно вірити і діяти! Постійно! Щодо потрібності театру-
Отож, всі ці свята театрали працюють як Папи Карло! ( До таких я відношу Наталю Миколаївну) На театралах, якщо не ведення, то композиції і вцілому сценарії. Фестивалі в місті проходять без участі оркестру, ДНІ Чорнобильців, афганців, Святого Миколая, Міліції, Різдво, День Св.Валентина, День захисту дітей, День молоді, Івана Купала, День Коституції, Незалежності, С/г працівників, міста, району, 8-го березня....... і безліч інших семінарів, конференцій, презентацій, ярмарків ( не мені тобі розказувати) проходить за участю театральних колективів, або акторів з них. Та й останній приїзд професійного колективу і реакція на його вистави показала інтерес прилучан до театру! І взагалі, як сказав Гарсіа Лорка : "Народ, який не дбає про свій театр - або мертвий, або деградує" 
Оркестр, звичайно ж, потрібен і як тільки дадуть статус театру -одразу почнемо пробивати статус оркестру!
| ||||
| Artemiy 8 грудня 2009 р., 23:42:01 Тема: Голосуємо за створення в місті Муніципального театру | Незвабаром розпочинаємо збір підписів.!готуйте ручки! Голосувати! | ||||
| Artemiy 6 грудня 2009 р., 21:32:29 Тема: Голосуємо за створення в місті Муніципального театру | В Ніжині є дуже гарно відреставрований, затишний театр. Але за останніми даним, там наразі є проблема з трупою. Що заважає повноцінно працювати. Але судячи з афіші на грудень ( де заявлено 3 прем"єри) то життя кипить!  Хотілося б побачити ці вистави.
А ще, як говорять ніжинці, то в театрі зараз багато працюють гастрольних колективів, що саме по собі непогано. Але мало що відомо про гастролі Ніжинського театру і про участь його у фестивалях. | ||||
| Artemiy 5 грудня 2009 р., 15:31:44 Тема: Голосуємо за створення в місті Муніципального театру |
За ніжин згоден, але на даний час за це й ведеться боротьба. І НОвий театр працює в першу чергу на якість продукту. Але якщо не буде підтримки розвитку, то є шанс втратити колектив для міста от і все | ||||
| Artemiy 5 грудня 2009 р., 11:35:51 Тема: Голосуємо за створення в місті Муніципального театру | ТАк статус муніципального - це перший крок - далі фестивалі професійних театрів, де потрібно отримувати призи, щоб потім добиватися статусу державного театру! | ||||
| Artemiy 4 грудня 2009 р., 23:53:02 Тема: Голосуємо за створення в місті Муніципального театру |
Насправді Ви праві. тут є одна заковика за поняттям "Муніципальний". Такий статус говорить про те, що фвін фінансується з бюджету міста. Є ще статус и державного інаціонального. про останній нема. що й говорити - це Еталони(мають бути міжнародного рівня)їх, здається. лише по три на кожний вид тетру в Україні(там Нацональна опера, нац балет, нац драматичний театрі т.д.), а от всі решта театрів (обласні і майже всі в Києві) це державні театри. вони фінансуюються з державного бюджету. от наприклад Ніжинський театр ім.Коцюбинського - державний і всі театри в Чернігові мають такий статус. | ||||
| Artemiy 2 грудня 2009 р., 21:24:03 Тема: Історія театру в Прилуках |
не збереглося самого театру. І тому вся інформація лише в Чернігові. в Прилуках в архіві лишилися дуже скупі дані. та й то статті періоду 90-х | ||||
| Artemiy 2 грудня 2009 р., 21:23:03 Тема: Голосуємо за створення в місті Муніципального театру |
є нова атема про історію театру. Велике прохання написати ті історії, що розповідав батько | ||||
| Artemiy 2 грудня 2009 р., 21:19:18 Тема: Історія театру в Прилуках | Як відомо, Прилуки мають давнє театральне коріння. Всі знають, що центральний район міста біля МБК називається "Театр". назва , як зрозуміло, походить від того, що колись в МБК був професійний театр. Тому покоління наших бабусь називало нинішній МБК тільки Театром. Але даних про існування і діяльність його трупи залишилось дуже мало.
Тож давайте будь-яку інформацію про діяльність театру в Прилуках, фото, вирізки з газет, спогади батьків, рідних та близьких публікувати тут. Аби зібрати інформацію ждля музею "Історіїї театру " в рідному місті. ЗБЕРЕЖЕМО ІСТОРІЮ ТЕАТРУ- ВІДРОДИМО ПРОФЕСІЙНИЙ ТЕАТР В МІСТІ  ----- Добавлено 2 грудня 2009 р., 21:21:47: за даними часопису "Прилуки. Фортеця" Театральне мистецтво Прилуччини Стиль життя - Театр Тетяна Іващенко Театр – це магічне слово, яке таїть в собі загадку й диво, в перекладі з грецької означає місце для видовищ. Театр – справжній храм мистецтва, потрапивши до якого миттєво віддаляєтесь від землі, визволяєтесь від життєвих проблем! Звуки інструментів в оркестровій ямі полонять вашу душу чеканням чогось чарівного, стискають серце у передчутті якогось дива. Театральне мистецтво в Україні, як відомо, має давнє коріння. Поетичне слово, речитативна мелодія, пластичний рух, танець, пантоміма – все це становило невід’ємну складову частину хороводу, де виразно проступали елементи театралізації. У другій половині 18-го століття в Україні виникає шкільний театр. Дуже скупі відомості дійшли до нас про акторську майстерність українського шкільного театру, який бере свій початок з Києво-Могилянського «колегіуму» (пізніше – академії), першого вищого навчального закладу на Україні. Найживучишими жанрами шкільного театру виявилися інтермедії та інтерлюдії. Популяризаторами інтермедій у народному середовищі були переважно «спудеї» - студенти Києво-Могилянської академії, школярі тогочасних колегіумів в Україні, або як їх ще називали «мандрівні дяки» або вертепники. Студенти самі готували інтермедії, розучували канти і виготовляли все необхідне для вертепу. Вертеп , старовинний театр в Україні, довгий час була найпримітивнішим і найцікавішим явищем в українському театрі. Вертеп виник у17-му столітті, поширився у 18-19 століттях. Перша документальна згадка про нього належить до1667 року. Саме з такого вертепу і починається наше театральне мистецтво Прилуччини. Серед найвідоміших варіантів української вертепної драми Сокиринський, або Галаганівський вертеп, найстаріший в Україні, датується він 1770 роком. Цей вертеп належав прадідові Григорія Павловича Галагана, поміщика села Сокиринці. Наприкінці 18-го – початку 19-го століття Україна була феодально-кріпосницькою державою. Кріпаки мусили задовольняти усі потреби поміщика: обробляти землю, були музикантами, портретистами, акторами. Руками кріпаків споруджувались розкішні палаци з театральними сценами, на яких виступали вокальні та інструментальні «капелії» з тих же кріпаків. Сценічна освіта акторів – кріпаків була набагато кращою ніж у приватних мандрівних трупах, ось чому акторів-кріпаків охоче брали до складу приватних труп. З числа відомих в Україні кріпацьких театрів згадаймо театр Д.Трощинського в селі Кибинцях на Полтавщині, Д.Ширая в селі Спирідоновій Буді на Чернігівщині, М. Гавриленка в маєтку Озерки Кобеляцького повіту на Полтавщині. У театрі Трощинського Василь Гоголь, батько М.Гоголя, виставляв свої п’єси, у театрі Гавриленка не раз виступав Михайло Щепкін, що тоді був артистом Імператорського Московського театру. Але все ж таки життя цих театрів було недовговічним. Коли почали занепадати поміщицькі господарства, кріпацькі театри також поступово зникають. В Україні кріпацький театр відіграв певну позитивну роль. На його сцені з’явились актори, які потім часто ставали окрасою не тільки периферійних, а й столичних театрів, він дав значний поштовх розвиткові приватної антрепризи, приватному будівництву театральних приміщень та їх обладнанню. В 1876 році Олександр ІІ підписав наказ, яким припинялось саме існування українського театру, були заборонені спектаклі українською мовою. Закон 1876 року отримав точну характеристику у словах Н.К.Садовського: «Тридцятимільйонному народу вирізали язик». З 1876 до 1881 року українського театру не існувало. У кінці 19-го століття починає розвиватися аматорський рух, утворюється аматорський театр, який спирався на прогресивні традиції минулого і розвивав реалістичні принципи, був тим підгрунтям, на якому визрівало українське сценічне мистецтво. Так, в нашому місті в цей період діяло два приватні театри («інтимний» театр і європейський). У Прилуки з гастролями приїжджали артисти, як зарубіжних країн, так і з Росії. Найбільш пристосованим до драматичних і музичних вистав був «інтимний» театр, який знаходився в будинку Буклера по вулиці Переяславській. Це театр з залом на 300 місць і оркестровою ямою, але не зовсім пристосований до концертів, він повністю поглинає вібрацію голосу і ріало. Треба було будувати нове приміщення міського театру. В кінці 19-го століття міський дрібний торговець Бродський вирішив побудувати приміщення театру власним коштом і попросив компаньйоном до себе власника цегельного заводу Штондю. Але у нього не вистачило коштів, щоб закінчити будівництво. На такій аматорській сцені робить свої перші кроки у велике мистецтво молода вчителька роменської школи, уродженка с. Срібного – Ганна Петрівна Затиркевич-Карпинська (1855-1921), неперевершена виконавиця ролей літніх жінок. Ганна Петрівна народилась в дворянській родині. Виховувала її нянька – Катерина Миколаївна Забіла, яка прищепила дівчинці любов до свого народу, до його пісень. 1864 року почала навчатись у Прилуцькому приватному пансіоні, але незабаром її перевели до Київського інституту шляхетних дівчат,який вона закінчила у 1871 році. Ще в стінах інституту Ганна Петрівна пристрасно захоплювалась театральним мистецтвом. Тут вперше в неї зароїлася думка стати артисткою. Але скоро довелось розпрощатись з цією мрією: її видали заміж за полтавського поміщика Д.Затиркевича. Життя з ним в селі Блотниця серед поміщиків дало Ганні Петрівні матеріал для сценічного втілення різноманітних образів. У 90-х роках вона вдруге вийшла заміж за лікаря Карпинського. Закохана у театр, вона часто відвідує вистави у Лохвиці, Ромнах, Прилуках, а потім і сама бере в них активну участь. Невдовзі молода аматорка листовно встановила зв’язок з М.Кропивницьким, який щойно організував першу українську професійну трупу. Марко Лукич дав згоду на її дебют під прізвищем Прилуцької. Двадцятого травня 1883 року вона дебютувала в ролі Горпини («Як ковбаса та чарка…» М.Старицького) і була зарахована до творчого складу трупи М.Старицького та М.Кропивницького. Під їх керівництвом Г.Затиркевич-Карпинська створила чудові характерні й комедійні образи в українській класичній драматургії. Незважаючи на своє «інститутське» виховання, Ганна Петрівна дуже добре знала народне життя, побут, звичаї, вбирала його особливості своєю вразливою натурою митця і відтворювала в сценічних образах. Яскравий образ Лимерихи у виконанні актриси – суцільний тріумф… Навіть у негативних характерах Ганна Петрівна знаходила людяні риси. Велику любов до театру актриса зберегла до останнього дня свого життя. Як замолоду, так і в поважному віці всі свої ролі вона переписувала власною рукою, з довгими репліками партнерів і режисерськими ремарками. На репетицію, як правило, приходила за 10-15 хвилин до призначеного часу. При цьому вона вже була загримована і відповідно вдягнена. Видатна артистка виховала цілу плеяду учнів, більшість з яких стали провідними майстрами українського театру: О.Полянську, Г.Борисоглібську, Л.Мацієвську, Є.Хуторну, В. Чайку. Театр був єдиною втіхою в житті Ганни Петрівни, замінив сім’ю і родичів. Дванадцятого вересня 1921 року Г.Затиркевич-Карпинської не стало. За стародавнім українським звичаєм труну поставили на воза, запряженого волами, і накрили плахтою, ховали під звуки шевченківського «Заповіту». Майже одночасно з Г.Затиркевич-Карпинською несла свій талант людям видатна наша землячка – Надія Львівна Тираспільська. Народилась вона 1867 року в Прилуках в дворянській родині. Захоплення театром було настільки великим, що Надія Львівна вирішила твердо стати професійною актрисою. Велику роль у цьому рішенні відіграло і знайомство з Марією Гаврилівною Савіною, російською актрисою трупи Олександрійського театру в Петербурзі. Від неї Н.Тираспільська дізнається, що в Петербурзі при імператорських театрах організовані драматичні курси, М.Г.Савіна пообіцяла допомогти і це остаточно вирішило долю прилучанки. На петербурзькі курси вступити їй не вдалося і Надія Львівна, використавши рекомендаційного листа Савіної до О.Южина, стала ученицею приватної школи Московського філармонійного товариства. Після закінчення школи вона, знов за порадою Марії Гаврилівни, підписує контракт з Харківським товариством Бородая і стає актрисою провінційного театру. Н.Тираспольскій випало щастя грати з видатними російськими майстрами сцени П.Стрепетовою, Г.Федотовою, В.Комісаржевською. Яскравою сторінкою в її творчості була робота в московському Малому театрі. Її першою роллю в цьому театрі була роль Варвари Павлівни Лаврецької з роману Тургенєва «Дворянське гніздо». Восени 1893 року Надія Львівна переїздить до Петербургу. Вона була призначена «на зміну та дублерство» М.Г.Савиної на сцені Олександринського театру. Колись дружні стосунки з Савіною тепер різко погіршились, вони стали суперницями. Найскладніший період в житті актриси - з 1917 по 1921 рік. В театрі звучала «Апасіоната», революційні марші. Театр потроху відходить на другий план, її повністю захоплює громадська робота. Але поступово все повертається і знову - театр, але тепер ім. О.С.Пушкіна і звання заслуженого діяча мистецтв. Шістдесят п’ять років віддала Н.Г.Тираспільська нелегкій акторській праці, їй судилося стати окрасою російських театрів. У 1918 році до Прилук приїхала актриса трупи Садовського Євгенія Петрівна Базилевська, яка організовує в місті українську трупу з молодих акторів-аматорів, повертається до міста і колишній актор-професіонал Ярошенко Іван Микитович, який створює при школі на Кустівцях художню самодіяльність. Трохи пізніше до міста приїхала група артистів на чолі з відомим, на той час, різнохарактерним актором і здібним режисером трупи Суходольського Пилипом Олексійовичем Хмарою. Зібравши всіх місцевих акторів, він утворює в місті народний театр. Враховуючи великий акторський склад трупи (більш як 60 чоловік), її національний склад (російські і українські актори), ставили вистави через день: день – російські, день - українські. Вже у 1920 року Хмара розділив театр на дві трупи і організував в Прилуках молодий український державний театр, до якого крім відомих акторів (Базилевська Є.П., Жиленко, Кістяна, Чаловська) ввійшла і талановита молодь. Саме з такого аматорського театру починав свою театральну діяльність і уродженець нашого міста, з 1970 р. народний артист УРСР, Микола Федорович Яковченко. Збереглися свідчення, що до театру його запросив сам Гнат Юра, який високо цінував талант Миколи Яковченка, можливо, тому пробачав його відомі слабкості. Природний дар, шалена закоханість у мистецтво театру тримали його на сцені майже півстоліття. У найтяжчі хвилини життя у шквалі оплесків він відчув підтримку глядача. Микола Федорович був надзвичайно доброю людиною, без заздрощів і злості. Всі хто його знав особисто, відчували в ньому якийсь природний магнетизм. Як згадує О.В.Пєтухов: «Микола Федорович не переставав грати ніколи. Він грав на сцені, за кулісами, грав в коридорі, в буфеті, в сквері, в купе, коли їхали на гастролі. Йому було достатньо пари очей і він відразу починав грати. Щось розповідав, якісь історії про себе, про колег. І це дуже захоплювало. Весь час він створював навколо себе тепло, радість, життя і свято». За п’ятдесят років самовідданої праці Микола Федорович створив понад 200 образів у п’єсах класичної і сучасної драматургії, більшість з яких увійшли в історію українського театрального мистецтва. Театр перестав діяти вже у 1922 році, а у 1923 році в Прилуках був заснований гурток художнього читання і існував до 1926 року, а потім реорганізований. При клубі була українська драматична студія, яка діяла за скороченою програмою муздрамінституту. На базі цієї студії і театру був заснований Прилуцький робітничо-селянський театр. Ось як згадує про перші дні роботи театру його організатор І.К.Бровченко, який починав свою театральну діяльність як учасник художньої самодіяльності Кустівського сільського будинку культури. «16 вересня 1936 року заліз у гнилий театр і почав діяти. Початок був казковий, без вікон, без дверей, повна хата людей. Акторів набралось багато, переважно з молоді, вихованці з малоросіянщини не ввійшли в такого типу театр і глузували на чом світ стоїть. Але не зважаючи на всі суб’єктивні і об’єктивні причини, театр почав працювати. Крім щоденних щовечірніх вистав проводилася і виховна робота. Після цього постановка по спілкових клубах, а далі виїзди на округи. Грошової допомоги на устаткування театру не було. На власні кошти закуповували вбрання, перуки, декорації. До репертуару ввійшли такі твори, як «Родина Щіткарів», «Господиня Заїзду», «Батальйон мертвих» та «Підземна Галичина». Неабияку роль у культурному житті відігравали також клуби спілки кустарів і махоркової фабрики. Клуб кустарів був на місці теперішнього готелю. В ньому крім систематичних лекцій і роботи різних гуртків, також існував драматичний колектив, яким керував, майже на професійному рівні, син кравця, талановитий любитель З.Нухман. Він же, в основному, був і виконавцем головних ролей. Цей колектив складався з акторів колишнього єврейського театру, і ставив п’єси єврейською мовою. У його репертуарі була вся основна класика єврейської драматургії того часу. Клуб махоркової фабрики містився у приміщенні хоральної синагоги (будинок колишнього кінотеатру). Замість двох кінозалів тут був один зал глядачів з прекрасно обладнаною сценою, на якій виступали як драм колектив цього клубу та і інші самодіяльні колективи міста. Прем’єри і спектаклі у цих клубах, як правило, ставились по суботах і неділях і проходили з аншлагом при переповненій залі. Крім міських театральних труп, в місті була широко розвинена художня самодіяльність, існував любительський драматичний гурток. У 1927 році було організовано мандрівний робітничо-селянський театр. Не зразу пощастило умовити членів трупи їхати на село, але після довгих міркувань все-таки погодились їхати 11 артистів. Вистави відразу привабили багато селян і щоразу глядачів ставало дедалі більше. У 1926 році було запрошено з Києва архітектора, окрвиконком виділив спеціальні кошти і будівництво приміщення Прилуцького театру (сучасний Будинок культури) продовжується, а навесні 1930 року закінчено. У зборі коштів на будівництво велику роль відіграла і прилуцька театральна трупа, яка зібрала значну частину коштів зі своєї заробітної плати. У 1930 –х роках, до трупи входили актори Х.Буйний, Ласковий, Шан-Гірей, Костін, Жаткевич. В репертуарі була українська, російська, зарубіжна класика. Це такі твори: «Пошились у дурні», «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, «За двома зайцями» М.Старицького, «97» П.Куліша, «Таміла» Золіна, «Сон літньої ночі» В.Шекспіра та інші. Існував театр до 1933 року, а в січні 1934 року на його базі був створений Прилуцький український музично-драматичний театр імені 15-річчя ЛКСМУ. Коли розпочалася Вітчизняна війна, Прилуцький театр з його провідними артистами було евакуйовано до Сибіру, де він продовжував свою діяльність, давав концерти, ставив вистави перед воїнами. Більша частина акторів була евакуйована і мобілізована на фронт, але Прилуцький театр діяв. Всі спроби окупантів припинити роботу колективу, були марними. Вдалось зберегти майже весь склад трупи, яка зосталась в місті. З перших днів визволення міста колектив театру взявся за роботу по оновленню зруйнованого окупантами театрального господарства, взяв шефство над місцевими шпиталями і художньою самодіяльністю учбових закладів, виступав з виставами перед військовими частинами, що проходили через місто. Після війни до театру повернулись як керівники, так і більша частина його артистів. Театр працював і жив своїм життям. В 50-х роках на його сцені грали вже відомі актори і молоді виконавці. Серед них найпопулярнішими стали І.К.Бровченко – режисер і художній керівник Прилуцького театру, якому пізніше було присвоєно звання народного артиста УРСР. Бебешко М.І. – солістка театру, заслужена артистка УРСР, яка довгий час грала у Чернігівському обласному театрі. Ігнатенко Г.І. – українська письменниця, Самохіна Н.І. – солістка хору імені Верьовки, Котеленець Т.М. – пізніше також солістка хору імені Верьовки, актори Зінов’єв, Шульга та ін. У кінці 1950 років художній керівник театру І.К.Бровченко переїхав жити до м. Ніжина і очолив там трупу Ніжинського театру. З ним виїхала і більша частина акторів, тому наш театр таким чином був самоліквідований. Один із найвідоміших самодіяльних театрів, що діють нині у місті, - «Рампа». Його вистави можна побачити не тільки в місті, а й на селі. Колектив виїздив з гастролями і до інших районів Чернігівщини. Після одного з виступів актори і вирішили присвоїти театру таку назву – «Рампа». У 1982 році Прилуцький театр здобув звання народного самодіяльного театру. З 1984 року його художнім керівником, режисером стає закохана у свою справу людина Моргун В.В. Акторська група складається з 32-х чоловік, 2 актори – професіонали Моргун В.В. і Єфименко В.П., інші – робітнича молодь та інтелігенція. Репертуар був значно оновлений. За 10 років було поставлено 17 спектаклів. Нині трупа складається з 45 чоловік, її «кістяком» є актори котрі працюють у театрі понад двадцять років. Нинішній керівник «Рампи» Кизим А.І. став лауреатом І ст. Відбіркового конкурсу Всеукраїнського фестивалю сатири і гумору «Вишневі усмішки» з присвоєнням звання «Професійний сміхотворець України». В репертуарі переважно твори комедійного жанру «Халан-Бунду» Ю.Полякова, «Дурисвітка» М.Кропивницького, «Шлюб за оголошенням» В.Кановця, «Отак загинув Гуска» М.Куліша, твори з народних комедій. Театр «Рампа» дав путівку у світ мистецтва і актрисі театру імені І.Я.Франка Світлані Прус, багато «рампівців» навчається у вищих театральних закладах. Під керівництвом Наталії Реп’ях діти ставлять інсценізації казок, з 2006 року під керівництвом Артема Аніщенка діє Новий театр, вистави якого з захопленням сприймаються глядачами. Театральне мистецтво продовжує жити своїм самостійним неповторним життям, загадковим і водночас привабливим для сторонніх. | ||||
|
Найрейтинговіше фото
Найбільш обговорюване
В цьому місяці фотографії не обговорювались.
Останні новини
По датіПо коментарям
2021-03-23 (0 коментарів) «Сбиты на взлете»: ликвидация «МиГа» и «Сухого» - бесславный конец российского авиапрома! 2021-03-23 (1 коментарів) В РФ черговий скандал з авіаносцем «Адмирал Кузнецов» 2019-04-24 (0 коментарів) Трибунал ООН призначив дати слухань у справі полонених українських моряків 2018-10-30 (2 коментарів) Ремонт по-російськи 2018-08-22 (0 коментарів) РФ готується підняти з дна моря ракету з ядерним двигуном, що впала при невдалих випробуваннях 2018-03-19 (2 коментарів) Александр Дугин: Мы стремительно летим в чёрную дыру. 2017-08-21 (2 коментарів) WikiLeaks виявився залежним від Росії! 2016-08-02 (0 коментарів) The Economist: Українська гривня перша в світі за недооціненістю: справедливий курс - 7,74 за долар 2016-07-30 (1 коментарів) Росія продає "флешку" об’ємом 50 Мб, яка важить 25 кг! 2016-05-31 (0 коментарів) Ракетний катер «Прилуки» ВМС ЗС України провів перші ходові випробування під час ремонту Останні оголошення
Пропоную: Никах в Бишкеке
Продам: Печь Буржуйка, Буржуйки от производителя! Продам: лук оптом Продам: Оцинковані теплиці від виробника, якісні та надійні, як каркаси так і комплекти з полікарбонатом, та Продам: Продам Друзі сайту
Відвідувачі
|
Пошук по сайту: Artemiy
Знайдено повідомлень: 263
|
TIM TV OnLine
Сьогодні віртуальний день народження у 7 користувачів: filosof1, adam007, advocat-pryluky, Orbital, Svitozar, Nataliia09, Nataliia02, Модератори: Helen, watt, Tyt24vcytki |
|
 |
 |
 |
