Скандальну пародію на казку про Червону Шапочку Євгена Дударя вилучили зі шкільної програми та рекомендували для позакласного читання. Таке рішення Міністерства освіти і науки викликано зверненням Луганської обласної ради. Сатиричний твір українського письменника, який входив до програми “Українська література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів” та був представлений в чотирьох підручниках з української літератури, не давав спокою батькам та вчителям. Головна героїня сатиричної казки – курить, п’є вино, говорить молодіжним сленгом, співає “блатні” пісні, вимагає гроші у своєї бабусі та втікає з дому...

Казку-пародію вивчали у восьмому класі середньої школи. Керівником проекту, що впроваджував твори в шкільну програму, був Микола Жулинський, укладачами – співробітники Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України. Програма посіла перше місце на конкурсі навчальних програм у 2004 році, а в 2007-му відбувся конкурс підручників для восьмого класу.

У Міносвіти стверджують, що їхнє рішення вилучити скандальну казку зі шкільного підручника не означає заборону твору. Діти можуть читати його - у вільний від навчання час.

“Основна суть не у творі, а в ажіотажі, який роздули навколо нього, - вважає автор новітньої “Червоної Шапочки” Євген Дудар. – Це боротьба за 30 срібняків, які платять московські спецслужби! Багатьом не подобається той факт, що героїня співає російською, але в оригіналі матюки звучать краще… Ідея створити таку пародію прийшла до мене в 1985 році. Вже тоді бачив, як діти курять у шкільних туалетах (тепер – просто в коридорах), лаються, й зрозумів, що з цим потрібно якось боротися. Сатиру хлопці та дівчата сприймають краще, ніж занудні нотації. Вони ніби бачать себе збоку і розуміють, якими бути не варто. Моя “Червона Шапочка” - звернення до сучасних українських дітей, прохання виправитися. Мені все одно, читатимуть учні казку в школі чи вдома: все одно розумні та дурні сприйматимуть її по-різному. Я не був ініціатором того, щоб “Червону Шапочку” впроваджували в програму. Як на мене, то краще б діти вивчали інші мої твори: “До батька. І молитва, і сповідь”, “Українці мої, українці”. Але й у “Червоній Шапочці” немає ніякої вульгарності. Зрештою, скільки крамоли бачимо по телевізору, в Інтернеті, літературі та й на кожному кроці!”.

Директор Інституту літератури ім. Тараса Шевченка, академік НАН України Микола Жулинський каже, що, впорядковуючи шкільну програму, вони зі співробітниками хотіли, аби діти незалежної України вивчали твори, де домінує естетичний принцип. “Сучасні читачі повинні розуміти, що художня реальність – це зовсім інший світ, який не можна сприймати буквально, - каже Микола Жулинський. - “Червона Шапочка” - один з творів, який за естетикою, образністю, формою та стилем відповідає XXI століттю. Але його слід сприймати зі зворотного боку – “від навпаки”. Ми звикли, що традиційна Червона Шапочка – правильна та зразкова. У творі Євгена Дударя вона постає такою, якими бувають сучасні діти, але мета – показати, якими вони бути не повинні. Нас непокоїть негативна реакція вчителів: чому вони сприймають казку так прямолінійно? Дивно, що Міністерство освіти та науки України йде у них на поводі. Дітям потрібно читати сатиру та гротеск, які змусять їх замислитися та навчать розуміти різні течії сучасної літератури”.