| NeladnuY: | Колись працював я в охороні в УБРі, охраняли ми бурову вишку під Ромнами, 5 днів там 5 днів дома. Вишку перетягували із скважини на скважину, розбирали її там. А під кожною вишкою, мо хто знає, виривався великий і глибокий амбар, там знаходився розчин глини + залишки нафти, ще якась фігня, мазута. Той розчин використовувався для розмивання свердловини і для обертання зубців інструменту, який бурить, потім викачувався в амбар, фільтрувався і назад, під тиском у свердловину. І от коли перетягували вишку, той амбар вирішили закопать, а жижу розлити по 4х канавах, які трактор на повну стрілу (7метрів) викопав від амбару в сторони. Значт глуха темна ніч, листопад місяць, я з фонаріком у куфайці роблю обход території, іду подивитись на кабель чи на місці. Подивився, той на місці і коли йшов назад, мені в очі світив прожектор, єдиний освітлювач території, бо все інше розібрали, сенс фонаріка одразу відпав, все начебто видно, з іншої сторони нічорта невидно із за прожектора, який мене осліпив. Так вийшло шо я йшов по краю канави, далі під моїми ногами відвалюеться шмат грунту і я разом з ним пірнаю в оту тягучу жижу... Дна я не дістав, глибоко було, але так вишло шо поки отой шмат тонув я від нього відштовхнувся ногами і діставсь до краю канави, кароч викарапкався і фонаріка навіть не випустив з руки, не мій був. Бачіли б ви очі мого напарніка, коли я зашов у вагончік, весь у грязуці, нафті і тільки пів обличча чисте, такий собі інь-янь. Далі водні процедури, холодно блін, 2га ночі я під водонапорной башньой в трусах моржую. Слава Богу шо хоть було у шо передіцця. Напарнік казав, шо в такіх случаях люди оруть "рятуйте". Тим і заповнивсь я там, шо сам виліз, говорили такого ще небуло... |